"Цікава біологія": Біологія 10

Тема урока: Біологія та екологія як науки. Фундаментальні властивості живого.

Цілі уроку:визначити місце біології та екології в системі природничих наук; з'ясувати значення біологічних знань для розвитку людства;

Базові поняття і терміни: біологія, екологія, самооновлення, самовідтворення, саморегуляція.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.

2. Опонувати коспект уроку:

1. Біологія як комплексна наука про біосистеми

Сучасна біологія є комплексною наукою . Біологічні науки можна класифікувати за напрямками досліджень

1) Науки, що вивчають систематичні групи живих організмів:

систематика (наука про класифікацію різних груп організмів);

вірусологія (наука про віруси);

мікробіологія (наука про мікроорганізми);

мікологія (наука про гриби);

ботаніка (наука про рослини);

зоологія (наука про тварини);

антропологія (наука про людину).

2) Науки, що вивчають різні рівні організації живого:

молекулярна біологія, біохімія (вивчають життя на молекулярному рівні); цитологія (на клітинному);

гістологія (на тканинному);

морфологія, анатомія (на органному);

мікробіологія,

ботаніка,

зоологія (на організмовому);

екологія,

біогеографія (на біогеоценозному та біосферному).

3) За процесами життєдіяльності:

біохімія (вивчає хімічний склад живих організмів та хімічні процеси, що в них відбуваються);

біофізика (вивчає фізичні процеси в живих організмах);

фізіологія (вивчає закономірності функціонування живих організмів й окремих їх структур);

ембріологія (вивчає розвиток зародків);

біологія розвитку (вивчає процеси онтогенезу — індивідуального розвитку організмів).

Є й інші напрямки досліджень: вимерлі організми досліджує палеонтологія, еволюційна біологія вивчає походження видів, етологія — поведінку тварин, космічна біологія — можливість існування живих організмів у космосі та на інших планетах крім землі.

2. Екологія як комплексна наука про екосистеми

Сучасна загальна екологія має понад 50 напрямків (розділів і підрозділів), що об’єднані у два основні напрями: теоретична (класична) екологія та прикладна.

За рівнем і предметом досліджень існує поділ також на аутекологію, демекологію та синекологію . Крім того, існують спеціалізовані напрямки: палеоекологія, основи біоіндикації, екологічна токсикологія, радіаційна екологія та інші.

Прикладна екологія вивчає механізми руйнування біосфери, способи запобігання цьому та способи раціонального користування природними ресурсами її основними підрозділами є геоекологія, техноекологія, соціоекологія.

Також екологія може відрізнятися за об’єктами дослідження: екологія рослин, екологія тварин, екологія мікроорганізмів, екологія водних організмів тощо.

Залежно від середовища існування організмів: екологія суходолу, екологія океану, екологія прісних водойм, екологія високогір’я тощо.

На перетині екології з іншими науками існують напрямки:

• інженерна екологія (прикладна наука про взаємний вплив промисловості й навколишнього середовища);

• математична екологія (застосовує математичні моделі екологічних процесів);

•сільськогосподарська екологія (досліджує взаємний вплив сільськогосподарських рослин, тварин і навколишнього середовища);

• медична екологія (досліджує вплив навколишнього середовища на здоров’я людини) і т. д.

Сучасна екологія є комплексною наукою, що ввібрала в себе знання з географії, геології, хімії, фізики, соціології, фізіології людини та інших наук.

3. Фундаментальні властивості живого

Загальними, характерними для всього живого властивостями є:

1) єдність хімічного складу, 2) обмін речовин та енергії, 3) самооновлення, 4) дихання (аеробне та анаеробне), 5) живлення (автотрофне та гетеротрофне), 6) виділення, 7) самовідтворення (або розмноження), 8) саморегуляція, 9) гомеостаз, 10) спадковість, 11) мінливість (спадкова та неспадкова), 12) ріст і розвиток, 13) рух, 14) подразливість, 15) адаптація.

3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту з переліку біологічних наук та основні властивості живого.

УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

1. Що досліджують біологія та екологія?

2. Чому екологію та біологію називають комплексними науками?

3. Які існують міждисциплінарні зв’язки біології та екології з іншими науками?

4. Які основні ознаки живого? Доведіть, що не можна використовувати один критерій для визначення проявів життя.

Закріплення матеріалу: створення конспекту з переліку біологічних наук та основні властивості живого.

Проглянути відео матеріал.

4.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.

Тема урока: Фундаментальні властивості живого

Цілі урока: 1.Закріплення поняття основні ознаки життя;2. Визначення фундаментальних властивостей живого

Тип уроку: засвоєння нових знань.

1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.

2. Опонувати коспект уроку:

Живе - це відкрита система, ключовими складниками якої є білки та нуклеїнові кислоти зі здатністю до самооновлення, саморегуляції та самовідтворення.

Фундаментальні властивості живого.

1.Самооновлення - властивість біологічних систем утворювати нові складові частини замість старих на основі спадкової інформації, збереження та реалізація якої забезпечується функціонуванням нуклеїнових кислот.

2.Саморегуляція - властивість біологічних систем підтримувати та відновлювати відносну сталість свого складу й перебігу функціональних процесів після їхньої зміни.

3.Самовідтворення - здатність біологічних систем до відтворення собі подібних, в основі якої лежить передавання між поколіннями генетичної інформації.

Висновок: Самооновлення, саморегуляція та самовідтворення є фундаментальними властивостями, завдяки яким життя існує тривалий час.

Негативний вплив діяльності людини на самовідтворення екосистем

Унаслідок знищення лісів відбувається затоплення території в Камбоджі (супутникові зйомки з космосу, 2002 рік).

Знищення лісів на острові Борнео призводить до руйнації ґрунтів.

Висновок: Порушення біосферного рівня організації живого.

3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту з переліку основних властивостей живого.

Ваша поведінка в ситуації.

«Ви помітили, що в парку вирубують здорові і молоді дерева. Що ви зробите?»

Тема урока: СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПРИРОДИ Й СУСПІЛЬСТВА

Цілі урока: Ознайомлення з стратегією сталого розвитку природи та суспільства.

Тип уроку: Закріплення матеріалу та засвоєння нових знань.

1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.

2. Опонувати коспект уроку:

У чому суть стратегії сталого розвитку природи й суспільства?

Сталий розвиток природи й суспільства (англ. Sustainable development) — розвиток суспільства, за якого економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання відбуваються в межах, що їх визначає здатність екосистем до самовідновлення.

Триєдина концепція сталого розвитку

Концепція сталого розвитку ґрунтується на таких п'яти принципах.

1. Людство може надати розвитку суспільства сталого характеру, щоб він відповідав потребам людей сучасного й майбутніх поколінь.

2. Обмеження, що існують у галузі експлуатації природних ресурсів, пов'язані із сучасним рівнем розвитку техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.

3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і надати їм можливість реалізувати свої надії на благополучне життя.

4. Необхідно, щоб використання природних ресурсів відповідало екологічним можливостям планети, зокрема виробництво енергії.

5. Темпи росту кількості населення мають відповідати виробничому потенціалу біосфери, який у сучасних умовах швидко змінюється.

Висновок:

Основною причиною екологічної кризи у відносинах людини й природи є не збільшення населення, не розвиток промисловості, не наші економічні або політичні системи, а СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ, що визначають ставлення людини до того, що її оточує, до природи.

3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту з переліку триєдиної концепції сталого розвитку.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.

Тестування з данної теми:

1.Що належить до економічного механізму охорони навколишнього

природного середовища?

А.Матеріальне стимулювання .

Б.Раціональне природокористування.

В.Екологічна паспортизація.

Г.Система екологічного стимулювання.

2.Назвіть ознаки природоохоронних заходів.

А.Підвищення екологічності продукції.

Б.Скорочення споживання природних ресурсів на одиницю продукції.

В.Зниження забруднення природних комплексів викидами, стоками,

відходами.

Г.Покращення стану середовища й існування людей.

3.Що є соціально-економічним результатом природоохоронної

діяльності?

А.Економія природних ресурсів.

Б.Покращення фізичного стану людини.

В.Підтримання екологічної рівноваги.

Г.Зменшення негативно впливу на навколишнє природне середовище.

Тема урока: Стратегія сталого розвитку і суспільства

Очікувані результати:

1. Познайомитися з концепцією сталого розвитку природи і суспільства;

2. Визначити глобальні цілі сталого розвитку природи та суспільства з урахуванням національної специфіки України;

Основні поняття й ключові терміни: Навколишнє середовище. Сталий розвиток природи і суспільства.

Сталий розвиток — це доволі складна конструкція, яка полягає в збалансованому розвитку трьох компонентів: економічного, соціального та екологічного (

Триєдина концепція сталого розвитку

Концепція сталого розвитку ґрунтується на таких п'яти принципах.

В основі стійкого розвитку лежить перехід до «зеленої» економіки. «Зелена» економіка — це економіка, яка раціонально використовує природні ресурси, зберігає екосистеми і біорізноманіття та забезпечує при цьому зростання рівнів доходів і зайнятості.

Самостійна робота з ілюстрацією «Цілі сталого розвитку» використовуючі підручник стр. 18

15 вересня 2017 р. уряд України оприлюднив Національну доповідь «Цілі сталого розвитку: Україна». У доповіді представлено 17 глобальних цілей сталого розвитку з урахуванням специфіки національного розвитку країни. Розподіліть цілі за трьома компонентами сталого розвитку.

Тема урока: Систематика наука про різноманітність організмів.

Цілі урока: Познайомитися з наукою систематикою, навчитися класифікувати організми.

Тип урока: Засвоєння нових знань.

1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.

2. Опонувати коспект уроку:

Біологічна систематика живого світу: завдання, методи дослідження, значення

У наш час відомо понад 1,24 млн видів живих організмів. Крім того, існує чимало вимерлих видів. За підрахунками вчених, їхня кількість може бути у десятки разів більша за існуючі.

Біологічна систематика — наука, що вивчає різноманіття всіх існуючих та вимерлих організмів і створює їх логічну впорядковану систему.

Основними завданнями систематики є:

• розподіл живих організмів за групами;

• найменування та опис цих груп;

• побудова з цих груп узагальнюючої класифікації організмів.

Відповідно до цього систематика має три розділи:

• таксономія: наука про об’єднання живих істот у групи на основі аналізу притаманних їм ознак;

• номенклатура: система правил найменування живих організмів;

• система органічного світу: встановлює спорідненість організмів в історичному плані й хід історичного розвитку живих організмів загалом та окремих систематичних груп.

Значення систематики: опис і впорядкування різноманітних існуючих і вимерлих видів, розподіл їх на певні систематичні групи, створення можливості орієнтування в їх чималій кількості.

5) Сучасні системи: таксономічна революція

У 2005-2012 рр. встановилася сучасна система органічного світу. її запропонувала міжнародна група дослідників під керівництвом голови комітету із систематики та еволюції Міжнародного протистологічного товариства Сайни Едла. Систематика була уточнена працями Фабьєна Бурки та інших дослідників (2014-2016). Структура така:

Клітинні організми поділяються на три домени:

• Археї;

• Бактерії;

• Еукаріоти.

У свою чергу, еукаріоти розділені на п’ять основних супергруп:

• Екскавати;

• Амебозої;

• Опістоконти;

• Архепластиди;

• SAR.

3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту з переліку доменів та супергруп.

УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

1. Що таке систематика? Які її завдання та методи?

2. Які вчені зробили внесок у створення системи живих організмів?

3. Які основні сучасні систематичні категорії?

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.

Тема урока: Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції

Очікувані результати:

1.Повторити поняття мікроеволюція, видоутворення;

2. Визначити, що є головною рушійною силою еволюції та які є елементарні фактори, що визначають проходження еволюції.

3.Поясніть утворення видів унаслідок дивергенції, конвергенції та паралелізму.

1. Опанувати конспект уроку.

2. Проглянути відео матеріал;

Мікроеволюція — сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в популяціях одного виду. Видоутворення — еволюційний процес утворення нових біологічних видів.

ü Головною рушійною силою утворення нових видів є природний добір.

ü Елементарні фактори еволюції: популяційні хвилі, ізоляція, дрейф генів.

-Популяційні хвилі - це періодичні або неперіодичні коливання чисельності популяцій у природних умовах. Унаслідок зменшення або збільшення чисельності особин частота зустрічальності тих чи інших алелів у генофонді популяції може змінюватися. Тож популяційні хвилі можуть бути передумовою зміни генофонду популяції, а отже, елементарним фактором еволюції.

- Ізоляція - виникнення будь-яких бар’єрів, що унеможливлюють схрещування між особинами одного виду.

-Генетичний дрейф -випадкові зміни частот алелів генів, які можуть істотно впливати на «виживання» будь-якого алелю, незалежно від його адаптивної властивості;

Висновок: Зміни популяцій, спричинені елементарними факторами еволюції (популяційними хвилями, дрейфом генів та ізоляцією), називають мікроеволюціє. Головною рушійною силою утворення нових видів є природний добір.

Домашнє завдання: проглянути відео матеріал, дати відповіді на запитання:

1. Дайте означення понять еволюція, популяція, вид, видоутворення.

2. Що є головною рушійною силою еволюційного процесу?

3. Поясніть вплив елементарних факторів еволюції на процеси в популяціях.

4. Що таке географічне та екологічне видоутворення?

5. Поясніть утворення видів унаслідок дивергенції, конвергенції та паралелізму.

6. Обґрунтуйте значення праці Ч. Дарвіна «Походження видів шляхом природного добору, або Збереження сприятливих порід у боротьбі за життя».

Тема урока: Проект №1 Складання характеристики виду за видовими критеріями.

Очікувані результати:

1.Познайомитися з поняттями видові критерії;

2. Виконати проєкт №1 Складання характеристики виду кукурузи культурної за видовими критеріями.

Проект №1 Складання характеристики виду за видовими критеріями.

1. Назвіть критерії виду кукурузи культурної;

2. Які основні структурні одиниці виду кукрузи культурної;

3. Охарактеризуйте вид кукурузи культурної за видовоми критеріями;

4. Визначте таксономічне положення виду кукурузи культурної в системі органічного світу;

У межах виду кукурудза культурна (Zea mays) в систематиці розрізняють дев'ять підвидів кукурудзи, серед яких виокремимо кременисту (Z. mays indurata), зубоподібну (Z. mays indentata), крохмалисту (Z. mays amylacea) та цукрову (Z. mays saccharata). Цей вид має велике практичне значення. Тому, що його широко використовують у тваринництві, кулінарії, медицині тощо.

Приклад виконання практичної роботи:

1. Критерії виду -Хом’яка даурського:.

Критерії виду: морфологічний, каріотипічний, фізіологічний, репродуктивний, біохімічний, географічний, екологічний.

2. Основні структурні одиниці виду- Хом’яка даурського:.

Основні структурні одиниці виду: підвиди, раси, екотипи, популяції та мікропопуляції.

3. Характеристика виду за видовими критеріями:

Вид: Хом’як даурський.

1. Фізіологічний критерій. У природі живуть близько двох років.

2. Генетичний. 20 хромосом.

3. Географічний. Західний та Східний Сибір, Монголія.

4. Екологічний. Живуть у лісі, степу, лісостепу, біля водоймищ. Споживають овес, кукурудзу, пшеницю, комах.

Домашнє завдання: Прочитати параграф 6 підручника, виконати проєкт №1 у зошитах.

Тема урока: БІОРІЗНОМАНІТТЯ. БІОСИСТЕМАТИКА

Очікувані результати:1. Ознайомитися з принципами сучасної систематики;2. Розвивати уміння застосовувати знання на практиці: визначення таксономічного положення берези бородавчастої та їжака вухатого;

Основні поняття й ключові терміни: БІОРІЗНОМАНІТТЯ. БІОСИСТЕМАТИКА. Філогенетична систематика. Класифікація.

БІОРІЗНОМАНІТТЯ — це мінливість живої природи всередині видів, між видами та між екосистемами. Причиною еволюції біорізноманіття є протиріччя між умовами середовища, що постійно змінюються, і спадковістю живої природи.

БІОСИСТЕМАТИКА (від грец. систематікос — упорядкований) — наука, що описує, називає й класифікує існуючі та вимерлі організми. Основне завдання цієї науки — створення системи органічного світу для орієнтації у величезній різноманітності організмів.

Класифікація (від лат. classis — розряд, facio — робити) — це розділ систематики, в якому живі організми розподіляють за певною системою ієрархічно організованих категорій-таксонів. Класифікувати організм певного виду — це визначити ступінь його подібності й відмінності від інших організмів та вказати місце в системі органічного світу.

Розподіл організмів на групи здійснюється за допомогою систематичних категорій, якими є домен, царство, тип, клас, ряд, родина, рід і вид. Домени поєднують декілька царств, царства — поєднують типи

Таксономічне положення виду тварин
Домен	Еукаріоти
Царство	Справжні тварини
Тип	Хордові
Клас	Ссавці
Ряд	Псоподібні
Родина	Псові
Рід	Пес
Вид	Пес свійський

Таксономічне положення виду рослин
Домен	Еукаріоти
Царство	Зелені рослини
Відділ	Стрептофіти
Клас	Квіткові
Порядок	Розоцвіті
Родина	Розові
Рід	Яблуня
Вид	Яблуня домашня

Лабораторна робота 1

Визначення таксономічного положення виду в системі органічного світу

Мета: розвивати уміння застосовувати знання про критерії виду на практиці та формувати практичні уміння характеризувати види.

Обладнання: ілюстрації з інтернету берези бородавчастої та їжака вухатого;

Хід роботи

1. Укажіть українські й латинські назви видів, обраних для характеристики.

2. За допомогою основних таксономічних категорій визначте місце видів у системі органічного світу.

3. Назвіть ознаки родової належності, які свідчать про найтісніші родинні зв’язки, що відображають подібність та спільність походження. Яка причина подібності видів?

4. Укажіть ознаки видової належності. Яка причина відмінностей видів?

Підсумок роботи.

Тема урока: Проект №1 Складання характеристики виду за видовими критеріями

Очікувані результати:

1.Познайомитися з поняттями видові критерії;
2. Виконати проєкт №1 Складання   характеристики виду кукурузи культурної за видовими   критеріями.
Проект №1 Складання   характеристики виду за видовими   критеріями.
1.      Назвіть критерії виду кукурузи культурної;
2.      Які основні структурні одиниці виду кукрузи культурної;
3.      Охарактеризуйте вид кукурузи культурної за видовоми критеріями;
4.      Визначте таксономічне положення виду кукурузи культурної в системі органічного світу;
У межах виду кукурудза культурна (Zea mays) в систематиці розрізняють дев'ять підвидів кукурудзи, серед яких виокремимо кременисту (Z. mays indurata), зубоподібну (Z. mays indentata), крохмалисту (Z. mays amylacea) та цукрову (Z. mays saccharata). Цей вид має велике практичне значення. Тому, що його широко використовують у тваринництві, кулінарії, медицині тощо.
Приклад виконання практичної роботи:
1. Критерії виду -Хом’яка даурського:.
Критерії виду: морфологічний, каріотипічний, фізіологічний, репродуктивний, біохімічний, географічний, екологічний.
2. Основні структурні одиниці виду- Хом’яка даурського:.
Основні структурні одиниці виду: підвиди, раси, екотипи, популяції та мікропопуляції.

3. Характеристика виду за видовими критеріями:
Вид: Хом’як даурський.
1. Фізіологічний критерій. У природі живуть близько двох років.
2. Генетичний. 20 хромосом.
3. Географічний. Західний та Східний Сибір, Монголія.
4. Екологічний. Живуть у лісі, степу, лісостепу, біля водоймищ. Споживають овес, кукурудзу, пшеницю, комах.
Домашнє завдання: Прочитати параграф 6 підручника, виконати проєкт №1 у зошитах.

Тема урока: Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції

Очікувані результати:

1.Повторити поняття мікроеволюція, видоутворення;

2. Визначити, що є головною рушійною силою еволюції та які є елементарні фактори, що визначають проходження еволюції.

3.Поясніть утворення видів унаслідок дивергенції, конвергенції та паралелізму.

1. Опанувати конспект уроку.

2. Проглянути відео матеріал;

Мікроеволюція — сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в популяціях одного виду. Видоутворення — еволюційний процес утворення нових біологічних видів.

ü Головною рушійною силою утворення нових видів є природний добір.

ü Елементарні фактори еволюції: популяційні хвилі, ізоляція, дрейф генів.

-Популяційні хвилі - це періодичні або неперіодичні коливання чисельності популяцій у природних умовах. Унаслідок зменшення або збільшення чисельності особин частота зустрічальності тих чи інших алелів у генофонді популяції може змінюватися. Тож популяційні хвилі можуть бути передумовою зміни генофонду популяції, а отже, елементарним фактором еволюції.

- Ізоляція - виникнення будь-яких бар’єрів, що унеможливлюють схрещування між особинами одного виду.

-Генетичний дрейф -випадкові зміни частот алелів генів, які можуть істотно впливати на «виживання» будь-якого алелю, незалежно від його адаптивної властивості;

Висновок: Зміни популяцій, спричинені елементарними факторами еволюції (популяційними хвилями, дрейфом генів та ізоляцією), називають мікроеволюціє. Головною рушійною силою утворення нових видів є природний добір.

Домашнє завдання: проглянути відео матеріал, дати відповіді на запитання:

1. Дайте означення понять еволюція, популяція, вид, видоутворення.

2. Що є головною рушійною силою еволюційного процесу?

3. Поясніть вплив елементарних факторів еволюції на процеси в популяціях.

4. Що таке географічне та екологічне видоутворення?

5. Поясніть утворення видів унаслідок дивергенції, конвергенції та паралелізму.

6. Обґрунтуйте значення праці Ч. Дарвіна «Походження видів шляхом природного добору, або Збереження сприятливих порід у боротьбі за життя».

Тема урока: Видоутворення, мікроєволюція як результат видоутворення.

Цілі урока: Познаймиться з процесами видоутворення-мікроєволюцією, поняттям –вид ,як результатом проходження процесу.

Тип урока: Засвоєння нових знань.

1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.

2. Опонувати коспект уроку:

Рівні еволюційних перетворень. Науковці вважають, що еволюційні процеси мають два рівні. На рівні популяції відбувається мікроеволюція, яка завершується утворенням нових видів.

Елементарний еволюційний процес. Найпростішою еволюційною подією вважають зміни генного складу популяції.

1. Вплив природного добору, спрямованого на збереження в популяції генотипів, найбільш сприятливих для виживання окремих особин.

2. Мутації, викликані різними фізичними й хімічними мутагенами або просто різким зменшенням розмірів популяції, за якого цілком випадково виживатимуть особини певного генотипу.

Видоутворення, або кінцевий етап мікроеволюції. Для того щоб відбулося утворення нового виду, в популяціях повинні статися значні генетичні зміни, які призведуть до формування бар'єру несхрещуваності між популяціями. А це може бути лише за умови ізоляції цих популяцій одна від одної протягом дуже тривалого часу.

Біологічний вид як генетична система

У сучасній біології вид трактують не як застиглу статичну одиницю різноманітності живого, а як динамічну систему — основний етап еволюційного процесу.

Критерії виду:

-морфологічний (головний критерій),

-фізіологічний,

-біохімічний,

-генетичний,

-географічний,

-екологічний,

-етологічний (поведінковий)

Висновок:Мікроеволюційні події відбуваються на рівні популяцій, завершальним етапом яких є утворення нового виду — генетично замкненої системи, що є сукупністю популяцій із загальним генофондом, захищених репродуктивною ізоляцією від потоків чужорідних генів.

3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту з переліку критеріїв виду та визначення вид, мікроєволюція.

УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Проект 1: Складіть характеристику виду за видовими критеріями.

Етапи реалізації проекту

1. Ознайомтеся з літературою та інтернет-ресурсами з наведеного питання.

2. Ознайомтеся з характеристиками видів-двійників Хом’як даурський та Хом’як джунгарський.

3. Складіть характеристику обраного вами виду або видів за видовими критеріями.

4. Сформулюйте висновок про значення критеріїв для встановлення виду.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: Проект написати у зошитах

Тема урока: Віруси та їхня біологічна роль.

Тип урока: Засвоєння нових знань.

Цілі урока: Познайомиться з будовою вірусів, їх значення у природі та житті людини.

1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.

2. Опонувати коспект уроку:

Неклітинні - сукупність форм життя, що не мають клітинної будови. Цей термін з’явився після відкриття найбільших вірусів, якими є мімівіруси, мегавіруси й пандоравіруси. Окрім вірусів до групи Неклітинні відносять й субвірусні частинки - віроїди та пріони.

ВІРУСИ (від. лат. virus - отрута) - це неклітинні форми життя, які є внутрішньоклітинними абсолютними паразитами. Віруси вражають усі клітинні організми.

За особливостями будови віруси поділяють на прості й складні.

1.Прості віруси мають капсид з білкових частинок - капсомерів і нуклеїнову кислоту - серцевину.

2.Складні віруси можуть мати додаткові оболонки, молекули вуглеводів, ферменти тощо.

3.Вірусна нуклеїнова кислота представлена одно- або дволанцюжковими молекулами ДНК чи РНК.

Значення вірусів

1. Віруси спричиняють різноманітні, часто масові (епідемічні) захворювання. пригнічують імунні реакції організму (СНІД), призводять до ракових захворювань (онковіруси).

2.Основними заходами боротьби з вірусними хворобами є: а) ізоляція хворих організмів від здорових (карантин); б) лікування з допомогою хімічних антивірусних препаратів (хіміотерапія); в) профілактичні щеплення для підвищення стійкості організму (імунізація).

3.Людина використовує віруси у біологічному методі боротьби зі шкідливими видами (личинками кровосисних комарів, гусеницями шовкопрядів тощо). Віруси використовують і в генетичній інженерії для перенесення генів до клітин бактерій. Учені вважають, що віруси відіграють велику роль в еволюції організмів, оскільки можуть передавати спадкову інформацію від одних особин цих організмів до інших, як у межах одного виду, так і між різними.

3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту з переліку особливостей вірусів, будови вірусів, значення вірусів.

УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Завдання 1 з 29

Для збудників синдрому набутого імунодефіциту та грипу спільним є те, що їхня спадкова інформація міститься в

Амолекулах ДНК.

Бмолекулах РНК.

Вмолекулах білка.

Гнуклеоїді.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: параграф 7, 8 конспект уроку.

Тема урока :Особливості організації та функціонування віроїдів,пріонів.

Цілі урока: Познайомиться з будовою віроїдів, пріонів їх значення для живих організмів.

1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.

2. Опонувати коспект уроку:

1. Особливості організації та функціонування віроїдів:

1.Віроїди викликають захворювання тільки у рослин;

2.Не мають білкової оболонки і складаються лише з інфекційної молекули РНК; 3.Не мають антигенних властивостей і не можуть бути визначені звичайними методами;

4.Мають дуже малі розміри:

5.Молекули віроїдів — одноланцюгові кільцьові РНК

3. Особливості організації та функціонування пріонів:

1.Пріони — це низькомолекулярні білки, вони не містять нуклеїнових кислот 2.Пріони складаються з особливого білка, який існує у вигляді двох ізомерів.

Людськими пріоновими хворобами є: куру, хвороба Крейтцфельда-Якоба, летальне сімейне безсоння, синдром Герстмана-Штрауссслера-Штейкера, аміотрофічний лейкоспогноз, синдром Альперса.

3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту з переліку особливостей віроїдів та пріонів.

4.УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

1. Укажіть складові віруса, що мають антигенні властивості:

А АТФ;

Б ДНК;

В РНК;

Г білки оболонки.

2. Укажіть сполуки, які входять до складу пріону:

А АТФ,

Б ДНК;

В РНК;

Г глікопротеїди.

3. Укажіть вірусні захворювання людини, що можуть передаватись статевим шляхом:

А гепатити В і С;

Б сифіліс і герпес;

В гонорея і грип;

Г хламідіоз і герпес.

4. Укажіть структури організмів, де не розмножуються віруси:

А клітини тварин;

Б клітини рослин;

В міжклітинна речовина тканин тварин;

Г клітини прокаріотів.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: параграф 7,8,конспект уроку.

Тема урока: ПРОКАРІОТИЧНІ ОРГАНІЗМИ: АРХЕЇ

Цілі урока: Познайомитися з доменами Археї, Бактерії.

Тип урока: Засвоєння нових знань.

1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.

2. Опонувати коспект уроку:

Які особливості відрізняють архей від бактерій та еукаріотів?

АРХЕЇ (Archaea) — прокаріотичні одноклітинні

Рoзміри архей — від 0,4 до 15 мкм у діаметрі.

1. Геном археїв представлений дволанцюговою ДНК у нуклеоїді та кільцевими плазмідами.

2. Клітинна оболонка архей не містить муреїну, в багатьох видів утворена поверхневими білками.

3. Клітинні мембрани різняться структурою й хімічним складом, що визначають їхню більшу стійкість за екстремальних умов існування.

4. Рухи забезпечуються джгутиками, відмінними від джгутиків бактерій.

5. Розмноження нестатеве (бінарний поділ, множинний поділ, фрагментація й брунькування).

6. Живлення хемоавтотрофне й хемогетеротрофне з використанням найрізноманітніших джерел енергії: світла, органічних сполук, амоніаку, йонів металів, водню та ін.

7.Археям притаманні унікальні метаболічні процеси: бактеріородопсиновий фотосинтез і метагенез.

Висновок: археї є самостійним доменом живої природи і відрізняються від бактерій й еукаріотів низкою ознак на молекулярному рівні організації.

Де поширені археї?

Археї поширені повсюдно — від гідротермальних джерел, кратерів вулканів, й дна Північного Льодовитого океану до травної системи людини й термітів. На сьогодні описано вже понад 50 видів археїв, адаптованих до найрізноманітніших умов. За оцінками вчених, археї у сучасній біосфері становлять близько 20 % від її загальної біомаси (іл. 17).

Представники архей: пірококус (Pyrococcus furiosus) — є джерелом ферментів у біотехнології; метанобревібактер (Methanobrevibacter smithii) з кишечнику людини; фероплазма (Ferroplasma acidophilum), яка проживає за рН 0; термококус, яка витримує великі дози

3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту з переліку особливостей архей .

УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Групу прокаріотів називають анаеробними, якщо вони

Анездатні до фотосинтезу.

Ботримують енергію за рахунок окиснення органічних речовин.

Ввикористовують енергію хімічних реакцій для синтезу нових органічних речовин.

Готримують енергію за рахунок безкисневого розщеплення органічних речовин.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: параграф 9,конспект уроку.

Тема урока: Сучасні погляди на систему еукаріотичних організмів

Очікувані результати:

1. Повторити будову клітин рослин, тварин, грибів;

2. Порівняти будову прокаріотів та еукаріотів;

3. Вивчити на, які групи поділяють еукаріоти;

ДІЯЛЬНІСТЬ

За допомогою таблиці порівняйте прокаріотів з еукаріотами. Зробіть висновок про причини подібності й відмінностей.

Ознака	Прокаріоти	Еукаріоти
Організми	Прокаріоти — це одноклітинні організми без ядра або мембранних органел.	Еукаріоти — багатоклітинні організми, які містять ядро та мембранні органели.
Генетичний матеріал	Прокаріоти мають генетичний матеріал у формі однієї кільцевої молекули ДНК.	Еукаріоти мають генетичний матеріал у формі кількох лінійних молекул ДНК, що містяться в ядрі.
Органели	Прокаріоти не мають пов’язаних з мембраною органел.	Еукаріоти містять різноманітні пов’язані з мембраною органели, такі як ядро, мітохондрії та ендоплазматичний ретикулум.
Цитоскелет	Прокаріоти мають примітивну форму цитоскелета, що складається з білків і ниток.	Еукаріоти мають набагато складніший цитоскелет, що складається з мікротрубочок, мікрофіламентів і проміжних ниток.
Ендоцитоз	Прокаріоти не мають здатності до ендоцитозу.	Еукаріоти можуть здійснювати ендоцитоз, який є процесом прийому речовин із навколишнього середовища через клітинну мембрану.
Структура джгутиків	Прокаріоти мають просту гвинтоподібну структуру своїх джгутиків.	Еукаріоти мають більш складну структуру з оболонкою та радіальними спицями.
Поділ клітин	Прокаріоти зазнають подвійного поділу для поділу клітини.	Еукаріоти зазнають мітозу, а іноді і мейозу для поділу клітини.

3. Узагальнення знань:

1. Хто такі еукаріоти?

Еукаріоти – це домен одноклітинних, колоніальних і багатоклітинних організмів, що характеризуються наявністю ядра та мембранних органел.

2. Назвіть найзагальніші ознаки еукаріотів.

Найзагальніші ознаки еукаріотів: наявність ядра, наявність хромосом, двошаровість клітинних мембран, наявність органел із власним генетичним апаратом, складна структура джгутиків тощо.

3. Назвіть гіпотези, що пояснюють походження еукаріотів.

Є такі гіпотези, що пояснюють походження еукаріотів: синтетична теорія походження еукаріотів, автогенетична гіпотеза, ендосимбіотична гіпотеза.

4. Від кого походять еукаріоти?

Еукаріоти мають монофілетичне походження від якоїсь групи організмів.

5. Що таке система еукаріотів?

Система еукаріотів – це ієрархічна впорядкована сукупність груп, що поєднує еукаріотичні організми на основі комплексу критеріїв.

6. Назвіть основні групи еукаріотів.

Є такі основні групи еукаріотів: екскавати, діафоретики, аморфеї.

7. Які ознаки еукаріотичних організмів відрізняють їх від архей та бактерій?

Еукаріотичні організми відрізняються від архей та бактерій тим, що вони мають мембрани переважно з естер-ліпідів гліцерину, а археї мають мембрани з етер-ліпідів гліцерину.

8. Які основні етапи походження еукаріотів?

Є такі основні етапи походження еукаріотів:

1) Утворення в прокаріотичної клітини внутрішніх впинань клітинної мембрани, що привели до утворення ядра, ЕПС, комплексу Гольджі, травних вакуолей, лізосом.

2) Завдяки горизонтальному перенесенню генів у примітивних еукаріотів формуються мікротрубочки та виникають цитоскелет, джгутики, веретено поділу.

3) Шляхом ендосимбіозу еукаріотичної клітини з аеробними бактеріями формуються мітохондрії з дископодібними кристами.

4) Поява еукаріотів, у яких формуються мітохондрії з трубчастими кристами та мітохондрії з пластинчастими кристами.

5) Симбіоз гетеротрофної еукаріотичної клітини із ціанобактерією та утворення еукаріотів з двомембранними пластидами, які отримали назву первинносимбіотичних. Від цих організмів походять зелені рослини.

6) Дивергенція гетеротрофних клітин за типами живлення зумовила появу еукаріотів з осмотрофним (гриби) та еукаріотів з фаготрофним (тварини) живленням.

9. Якими є сучасні погляди на систему еукаріотичних організмів?

За сучасними уявленнями, в межах домену Еукаріоти виокремлють групи Екскавати, Діафоретики та Аморфеї.

Домашнє завдання: Параграф 11, підручник В.І. Соболь

Тема урока: Одноклітинні еукаріоти.

Очікувані результати: Узагальнення знань про будову одноклітинних еукаріотів та їх значення для функціонування біосфери.

Тип урока: Засвоєння нових знань.

1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.

2. Опонувати конспект уроку:

До одноклітинних організмів належать одноклітинні еукаріоти, серед яких є рослини, тварини і гриби.

1.За загальним планом будови і набору органел клітини одноклітинних організмів подібні до клітин багатоклітинних організмів.

2.Виконують усі функції живого організму.

3.Представниками одноклітинних тварин є найпростіші: наприклад, прісноводна амеба та інфузорія-туфелька.

4.Розміри найпростіших мікроскопічно малі.

5.У найпростіших є органели, що виконують функції травлення (травні вакуолі), виділення (скоротливі вакуолі), руху (джгутики, війки), сприйняття світла (світлочутливе вічко) та інші органели, що забезпечують перебіг усіх процесів життєдіяльності. За способом живлення це гетеротрофні організми.

6.Найпростішим властива подразливість, яка виявляється в різних рухах - таксисах.

7.Потрапляючи в несприятливі умови, найпростіші утворюють цисту. 8.Відмінності одноклітинних тварин і рослин виникають у зв'язку з відмінностями способу їх живлення. Для рослинних клітин характерна наявність пластид, вакуолі, клітинної стінки, інших особливостей, пов'язаних із фотосинтезом. Для тваринних клітин характерна наявність глікокаліксу, травних вакуолей, інших особливостей, пов'язаних із гетеротрофним живленням.

9.У грибів клітина має клітинну стінку, у цьому виявляється схожість грибів із бактеріями і рослинами. Але гриби - гетеротрофи, і це споріднює їх із тваринами.

10.Одноклітинні еукаріоти розмножуються в основному нестатевим шляхом, але в деяких із них, наприклад в інфузорії-туфельки, спостерігається статевий процес - обмін генетичною інформацією, а в деяких, наприклад у хламідомонади, відбувається статеве розмноження.

12.Поведінка - це здатність організмів змінювати свої дії, реагуючи на вплив внутрішніх і зовнішніх чинників.

13.Роль одноклітинних еукаріотів у природі та житті людини значна. Вони є учасниками ланцюгів живлення, відіграють важливу роль у ґрунтоутворювальних процесах, деякі з них, відмираючи, утворюють поклади вапняних і сіліцієвих порід, що входять до складу земної кори.

Важливу роль у природі відіграють і одноклітинні водорості, які є одним з основних постачальників органічної речовини та кисню. Це початкова ланка в ланцюгу живлення мешканців водойм, корм для багатьох тварин.

3. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Однокліти́нні органі́зми — позасистемна група організмів, тіло яких складається з однієї клітини.Серед одноклітинних організмів є представники всіх трьох доменів: бактерій, архей та еукаріотів. Серед еукаріотів одноклітинними є більшість найпростіших, ряд грибів, багато водоростей. Проте на певних стадіях життя одноклітинні організми можуть формувати колонії.

4.УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

1.Існують організми одноклітинних тварин з дуже простою будовою, це, наприклад:

А.ацетабулярія

Б вольвокс

В.дріжджі

Г.інфузорія

2.У найпростіших є органели, що виконують функції травлення, це:

А.скротливі вакуолі

Б.травні вакуолі

В.війки

Г.світлочутливе вічко

3.Потрапляючи в несприятливі умови, найпростіші утворюють :

А.колонії

Б.джгутики

В.цисту

Г.слизові кульки

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: параграф 11,конспект уроку.

Тема урока: Гриби.

Очікувані результати: Ознайомлення з царством гриби,особливостями будови, живлення та значенням грибів для функціонування біосфери. Осмогетеротрофне живлення.

Тип урока: Засвоєння нових знань.

1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.

2. Опонувати конспект уроку:

Характеристика царства гриби.

Гриби є еукаріотичними організмами, клітини яких мають такі особливості:

1) структурним компонентом каркаса клітинних оболонок є полісахарид глюкан, а поперечні містки між його молекулами утворює хітин (переважно у справжніх грибів) або целюлоза (переважно у несправжніх грибів);

2) органелами руху грибів можуть бути джгутики (справжні гриби) або псевдоподії (слизовики);

3) клітини багатьох грибів містять невеликі вакуолі, які є вмістищем запасних поживних речовин і шкідливих продуктів метаболізму;

4) у грибів розвинуті секреторні міхурці (везикули), що відповідають за транспортування та виділення за межі цитоплазми різних сполук;

5) запасають гриби глікоген (справжні гриби) або міколамінарин (несправжні гриби), кінцевим продуктом обміну білків є сечовина.

6.гриби мають- різноманітність способів розмноження й зміни генетичного матеріалу. Найпоширенішим способом розмноженням грибів є розмноження спорами. Їх поділяють на спори нестатевого розмноження й спори статевого розмноження. Вегетативне розмноження грибів здійснюється частинами міцелію, брунькуванням.

7.Усі гриби, незалежно від походження, об’єднує осмогетеротрофний спосіб живлення, тобто живлення органічними речовинами, що поглинаються всією поверхнею грибниці разом з необхідними мінеральними сполуками.

3. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

ГРИБИ (Fungi sensu lato) — безхлорофільні еукаріотичні гетеротрофні організми, які мають зазвичай грибницю, здатні до осмогетеротрофного живлення, необмеженого росту та розмноження за допомогою спор. Сапротрофні гриби й бактерії разом утворюють групу редуцентів, без яких кругообіг речовин у біосфері неможливий. Особливо важливими є ті гриби, які секретують фермент целюлазу, що розщеплює целюлозу клітинних оболонок рослин.

Хто такі гриби-редуценти? Оцініть їхнє значення для існування біосфери.

УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Якщо хліб залишити надовго в закритому поліетиленовому пакеті, на ньому виростає гриб. Укажіть його назву.

АБорошниста роса

БМукор

ВФітофтора

ГСажка

4.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: параграф 12,13,конспект уроку.

Хто такі гриби-редуценти? Оцініть їхнє значення для існування біосфери.

Тема урока:Біорізноманіття рослин

Очікувані результати:

1. Повторити процеси які відрізняють рослини від тварин( автотрофи, фотосинтез);

2. Вивчити групи на які поділяють рослини;

3. Визначити адаптації у рослин для життя на суходолі;

1. Проглянути відео матеріал;

2. Опонувати конспект уроку:

1.Загальна характеристика наземних рослини

Наземні рослини походять від зелених водоростей. Вони утворюють групу Ембріофітів ( Характерні особливості цієї групи такі:

1.багатоклітинність;

2.адаптація до життя на суходолі (хоча є і вторинноводні форми);

3.живлення зародка (ембріона) рослиною попереднього покоління (саме ця особливість і дала назву групі);

4.наявність специфічної структури, у якій утворюються жіночі гамети, — архегонію;

5.наявність продихів (можуть бути відсутні у деяких печіночників).

У життєвому циклі— гаметофіта (коли утворюються гамети і відбувається статеве розмноження) і спорофіта (коли утворюються спори і відбувається нестатеве розмноження).

2.Особливості будови та життєдіяльності рослин.

1.Клітинна стінка містить полісахариди, насамперед целюлозу.

2. Крохмаль слугує резервною речовиною.

3. Є вакуоля з клітинним соком.

4.У рослинних клітинах є пластиди, відбувається фотосинтез.

5.Тіла більшості рослин сформовані тканинами, що містять клітини різних типів

Типи тканин

-Покривні тканини (епідерма, корок)

-Провідні тканини (флоема й ксилема).

-Основні тканини розташовані між іншими тканинами. Серед них - асиміляційна, що забезпечує фотосинтез.

Органи рослини

Вегетативні органи - корінь і пагін - забезпечують процеси обміну речовин, росту тощо. Генеративні органи - органи, за допомогою яких відбувається розмноження, - квітка та плід

3.Еволюція рослин. Перші рослини з’явилися та розвивалися у воді. Такі водні автотрофні організми ми називаємо водоростями.

Одними з перших наземних рослин уважають риніофітів, у життєвому циклі яких переважав спорофіт.

Мохи стали розвиватися в напрямку переважання в життєвому циклі статевого покоління (гаметофіту), де спорофіт існує за рахунок гаметофіту.

Унаслідок подальшого пристосування до умов суходолу виникають папороті, хвощі і плауни. У них формується провідна тканина, великі пагони, а це збільшує площу поглинання сонячних променів і вуглекислого газу. Виникають корені, які не лише стали утримувати рослину в ґрунті, а й забезпечили ефективне всмоктування з неї води і мінеральних речовин. В життєвому циклі став переважати спорофіт, а гаметофіт редукувався до невеликої пластинки - заростка

Родинні зв'язки всередині групи ембріофітів

Печіночники, Антоцеротові та Справжні мохи

Ці групи відрізняються від інших ембріофітів тим, що в їхньому життєвому циклі переважає гаметофіт (життєва стадія, на якій утворюються гамети). А спорофіт (життєва стадія, на якій утворюються спори) розвинений гірше.

Для представників цієї групи характерною є також відсутність коренів і поділу (у частини представників) тіла рослини на органи.

Судинні рослини

До судинних рослин належить більша частина ембріофітів. Характерною ознакою цієї групи є наявність справжніх тканин і поділ тіла рослини на органи. У найперших наземних рослин тіло поділялося тільки на пагін і корінь. У життєвому циклі судинних рослин переважає спорофіт.

Мікрофільні рослини. Плауни

Лінія плаунів є найдавнішою серед судинних рослин. Вона відокремилася від інших груп аж 420 млн років тому. Зараз плауни є невеликою групою — їх нараховують приблизно 1000 видів.

Макрофільні рослини. Папороті, хвощі, псилоти

Макрофільна лінія спорових судинних рослин є більш різноманітною. До неї входять папороті (більше 9000 видів), хвощі (15 видів) і псилоти (92 види).

Висновок: Усі наземні багатоклітинні зелені рослини мають спільне походження від зелених водоростей. В їхньому життєвому циклі завжди присутні дві стадії — гаметофіта і спорофіта. Але рівень розвитку рослин на кожній із цих стадій у різних систематичних груп суттєво різниться.

4. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Рослини відіграють провідну роль у кругообігу мінеральних та органічних речовин, що забезпечує безперервне існування життя на Землі.Рослинність істотно впливає на клімат, формує температурний режим планети; кисень, що виділяють рослини, є джерелом озону, який захищає біосферу від короткохвильових ультрафіолетових променів, що згубно впливають на живі істоти.

Рослинність бере активну участь у формуванні ґрунтів, перешкоджає їх змиванню та вітровій ерозії.

5.Домашнє завдання: параграф 15,дати відповіді на запитання та завдання

ладіть список із 7—10 представників спорових ембріофітів, які ростуть у вашій місцевості, і вкажіть, чи є серед них рослини, занесені до Червоної книги України.

Тема урока : Біорізноманіття тварин

Очікувані результати:

1.Повторити особливості будови клітин тварин, типи тканин тваринного організму, системи органів, тип живлення характерний для тварин;

2.Проаналізувати в якому напрямку проходила еволюція тварин;

3. Закріпити про значення тварин в природі та житті людини;

1. Проглянути відео матеріал.

2. Опонувати конспект уроку:

Особливості будови та життєдіяльності тварин.

1.До тварин належать багатоклітинні організми, клітини яких не мають клітинної стінки.

2.Над плазматичною мембраною розташований глікокалікс.

3.У клітинах тварин запасається не крохмаль, а глікоген.

4.Тваринам властивий гетеротрофний спосіб живлення,

5.Більшість з них здатні до активного руху.

Поміж тварин є організми, що не мають тканин, наприклад губки. їхнє тіло сформоване зі стінок і порожнини, заповненої водою.

Типи тканин

1.Епітеліальні тканини складаються з одного або багатьох шарів клітин, що щільно прилягають один до одного. Міжклітинної речовини в цих тканинах майже немає. Вони утворюють покриви тіла тварин, вистилають порожнини тіла та внутрішніх органів.

2. М’язові тканини складаються з видовжених клітин, які у відповідь на подразнення скорочуються.

3.Нервова тканина, що складається з нейронів та нейроглії, відповідає на дію подразника збудженням.

4.Тканини внутрішнього середовища складаються з клітин і міжклітинної речовини. Властивості цих тканин здебільшого визначаються саме складом та структурою міжклітинної речовини. Вони виконують захисну, транспортну, резервну, опорну функції тощо.

З тканин складаються органи, сукупність органів утворює системи органів;

Еволюція тварин. На думку багатьох учених багатоклітинні організми походять від колоніальних джгутикових, що мали гетеротрофний спосіб живлення.У ентодермі губок і кишковопорожнинних (двошарові) є джгутикові клітини, схожі на джгутикових одноклітинних, і клітини, дуже близькі за будовою до амеб. У розвитку кожної багатоклітинної тварини завжди є одноклітинна стадія - яйце. Все це свідчить про походження багатоклітинних тварин від одноклітинних.

Значення тварин: 1.Тварини є складовими ланцюгів живлення, і тому вони беруть участь у підтриманні динамічної рівноваги в природі.. Деякі тварини, наприклад дощові черви, ґрунтові кліщі, беруть участь у ґрунтоутворенні. За участю тварин формується склад підземних і ґрунтових вод.

2.Багато видів комах, деякі птахи, зокрема колібрі, є запилювачами рослин Поміж комах і ссавців є такі, що сприяють розповсюдженню насіння.

3.Тварини або продукти їхньої життєдіяльності є їжею для людини ( й сировиною для промисловості. Людина продовжує одомашнювати диких тварин. У багатьох сім’ях живуть тварини - домашні улюбленці.

3. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: параграф 16,17,конспект уроку, завдання на платформі « Мій клас».

Тема 2 . Обмін речовин і перетворення енергії

Тема уроку : Обмін речовин та енергії- основа функціонування біологічних систем.

Очікувані результати:

1. Познайомитися з поняттям метаболізм,

2. Визначити на які протилежні процеси поділяють обмін речовин;

3. Закріпити поняття пластичний обмін ( анаболізм),енергетичний обмін( кататаболізм);

1.Проглянути відео матеріал

1. Обмін речовин є характерною рисою всіх живих організмів.

2.Обмін речовин усередині організмів називають метаболізмом.

3.Розрізняють два основні типи обміну — енергетичний (катаболізм) і пластичний (анаболізм).

4.Під час катаболізму складні органічні сполуки розщеплюються до простих. Енергія, яка при цьому виділяється, запасається у вигляді АТФ.

5.Під час анаболізму з простих органічних речовин з витратами АТФ синтезуються складні органічні сполуки. Важливими складовими катаболізму є процеси гліколізу та бродіння.

Обмін речовин, або метаболізм – це загальна властивість усіх живих організмів, суть якої полягає в тому, що живі організми вилучають з навколишнього середовища різні органічні й неорганічні речовини, використовують їх і виділяють у зовнішнє середовище кінцеві продукти обміну.

2. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: параграф 18, виконати тести на платформі « Мій клас».

Тема урока: Вуглеводи.

Цілі урока:

1.Закрепити поняття «біополімери», вуглеводи, їх класифікацією та функціями;

2. Визначити яке значення вуглеводів для обміну речовин й перетворення енергії;

3. В чому суть ієрархії молекулярного рівня організації життя;

Вуглеводи поділяють на три основні групи:

1) моносахариди — вуглеводи, не здатні до гідролізу;
2) олігосахариди — складні вуглеводи, молекули яких складаються із двох-чотирьох залишків моносахаридів; під час гідролізу вони розпадаються на моносахариди (прості цукри);
3) полісахариди — високомолекулярні вуглеводи, молекули яких складаються із сотень тисяч залишків моносахаридів (під час гідролізу вони розпадаються на моносахариди).

Моносахариди

1.Пентози (С₅Н₁₀О₅).

Рибоза, Глюкоза, Галактоза, дезоксирибоза;

.2.Олігосахариди (Дисахариди)

Мальтоза, Лактоза ,Сахароза,

3.Полісахариди

Крохмаль, Глікоген, Целюлоза

Процеси обміну вуглеводів в організмі людини

1. Розщеплення в шлунково-кишковому тракті полісахаридів і дисахаридів, які надходять з їжею, до моносахаридів. Усмоктування моносахаридів з кишечника в кров.
2. Синтез і розпад глікогену в тканинах, насамперед у печінці.
3. У тканинах відбувається розпад глюкози двома шляхами: гліколізу (анаеробний, без споживання кисню) та пентозного циклу (аеробний, із прямим окисненням глюкози, пентозофосфатний шлях).

Перевірте здобуті знання.

1.До моносахаридів належить
   Крохмаль
   Глюкоза
   Сахароза
   Целюлоза

2.Вуглевод,який є одним із продуктів процесу фотосинтезу
   Сахароза
   Глюкоза
   Рибоза
   Мальтоза

3.Який вуглевод називають виноградним цукром
   Сахароза
   Глюкоза
   Мальтоза
   Фруктоза

Домашне завдання: параграф 21, завдання на алатформі « Мій клас».

Тема урока: Білки, їхня структурна організація та основні функції.

Цілі урока:

1.Закріпити знання про будову білка та функції білків;

2.Визначити функції білків у біосистемах;

3. Встановити яка біологічна роль білків в обміні речовин;

БІЛКИ - це високомолекулярні біополімерні органічні сполуки;

1.Мономерами є амінокислоти;

2.Наука про білки- протеоміка;

3.Білки є біополімерами;

4.Складаються з 20 мономерів - природних основних амінокислот;

5.Порядок розташування амінокислот у молекулі білка визначає геном;

Амінокислоти - це малі біомолекули, до складу яких входять аміно- і карбоксильна групи.

6.Білки поділяють за хімічним складом на прості (протеїни) та складні (протеїди).

Висновок: нескінчена різноманітність білків визначається різноманітністю комбінацій амінокислот та їхньою здатністю сполучатись з іншими молекулами.

Структурна організація білків

ü первинна структура (ланцюг); -зв'язок пептидний

ü вторинна структура (спіраль); -зв'язок водневий

ü третинна структура (глобула); -зв'язок ковалентний дисульфідний та нековалентні йонні

ü четвертинна структура (мультимер); -зв'язок йонний

Властивості білка

Денатурацією -втрату природної структури білка із збереженням первинної

Ренатурацією -білок відновлює свій початковий стан.

Деструкцією-необоротний процес руйнування первинної структури білка називають

Висновок:на різноманітність білків впливає ще й їхня просторова структура, яка формується в процесі згортання білків (або фолдингу).

Функції білків:

• будівельна - білки є будівельним матеріалом для багатьох структур (наприклад, колаген є компонентом хрящів, кератин будує пір’я, нігті, волосся, роги, еластин - зв’язки);

• каталітична - білки-ферменти прискорюють хімічні реакції (наприклад, трипсин каталізує гідроліз білків);

• рухова - скоротливі білки забезпечують рухи, зміну форми клітин організму (наприклад, міозин, актин утворюють міофібрили);

• транспортна - білки можуть зв’язувати і транспортувати неорганічні та органічні сполуки (наприклад, гемоглобін переносить О₂у крові хребетних, міоглобін переносить О₂ у м’язах, гемоціанін переносить О₂ у крові головоногих молюсків);

• захисна - білки захищають від ушкоджень, антигенів тощо (наприклад, антитіла інактивують чужорідні білки, фібриноген є попередником фібрину під час зсідання крові);

• регуляторна - білки регулюють активність обміну речовин (наприклад, гормони інсулін, глюкагон регулюють обмін глюкози, соматотропін є гормоном росту);

• енергетична - під час розщеплення білків у клітинах вивільняється енергія (1 г = 17,2 кДж);

• сигнальна - є білки, що можуть змінювати свою структуру під дією на них певних чинників і передавати сигнали, які при цьому виникають (наприклад, родопсин - зоровий пігмент);

• запаслива - білки можуть відкладатися про запас і слугувати джерелом важливих сполук (наприклад, яєчний альбумін як джерело води, казеїн - білок молока);

• поживна - є білки, що їх споживають організми (наприклад, казеїн - білок молока для живлення малят ссавців).

Висновок:різноманітність білків визначає й різноманітність їхніх функцій у життєдіяльності організмів.

Висновок:різноманітність білків визначає й різноманітність їхніх функцій у життєдіяльності організмів

Записати до зошита поняття білки, амінокислоти, властивості білка та його функції

Установіть відповідність між назвою білка (1-4) та його функцією (А-Д).

1колаген

2інтерферон

3амілаза

4міозин

Арухова

Бзахисна

Вкаталітична

Грезервна

Дструктурн

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: параграф 20, конспект уроку, завдання на платформі « Мій клас».

Тема урока :Ферменти та їхня біологічна роль

Очікувані результати:

1.Закріпити знання про будову ферментів, функціонування ферментів,

2.Визначити фактори що впливають на активність ферменту.

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

1.Ферменти -є біологічними каталізаторами, які значно прискорюють швидкість реакцій, не витрачаючись у них .

Ферменти забезпечують більшість функцій в організмі:

- зчитування спадкової інформації,

-процеси отримання енергії,

-синтез необхідних для росту й розвитку речовин;

-розщеплення проміжних продуктів обміну речовин;

2.Функціонування ферменту -визначається просторовою структурою його молекули та від наявності додаткових речовин небілкової природи

( вітаміни, йони металів)

3.Фактори, що впливають на активність ферментів.

1.Температура ( З підвищенням температури на 10 °С ферментативна активність зростає приблизно у 2-3 рази)

2.рН середовища; .

3.Концентрації продуктів реакції при накопиченні яких -швидкість реакції знижується.

4.При приєднання до них певних сполук, наприклад, залишку ортофосфатної кислоти (така реакція називається фосфорилюванням),наслідок неї неактивний фермент стає активним і починає виконувати свою функцію.

4. Ферменти й захворювання.

Багато таких захворювань є вродженими, тобто зумовлені мутаціями генів, які кодують структуру відповідних ферментів.

Порушення функціонування багатьох ферментів виникає також унаслідок нестачі в раціоні вітамінів, незамінних амінокислот, жирних кислот, макро- та мікроелементів. Такими захворюваннями людини є, наприклад, рахіт, цинга, куряча сліпота тощо (пригадайте, нестача яких вітамінів спричиняє зазначені захворювання, і які порушення при цьому виникають).

Ферменти -є біологічними каталізаторами, які значно прискорюють швидкість реакцій, не витрачаючись у них .

3.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: параграф 25, конспект уроку.

Тема урока: Нуклеїнові кислоти та нуклеотиди. Роль нуклеїнових кислот як носія спадкової інформації.

Очікувані результати:

1.Повторити будову нуклеїнових кислот та їх функції;

2.Визначити яка біологічна роль нуклеїнових кислот у метаболізмі;

Нуклеїнові кислоти та нуклеотиди

1.Молекули нуклеїнових кислот є великими органічними молекулами — біополімерами;

2.Мономерами кислот є -нуклеотиди;

3.Нуклеотид складається з трьох компонентів — нітрогеновмісної основи, моносахариду (рибози або дезоксирибози) і залишку ортофосфатної кислоти

4.Розрізняють п’ять видів нуклеотидів: тимідиловий (основа — тимін), цитидиловий (основа — цитозин), уридиловий (основа — урацил), аденіловий (основа — аденін), гуаніловий (основа — гуанін).

5.Нуклеотиди розташовані в ДНК або РНК послідовно один за одним за принципом комплементарності(доповнення).

6.Два типи нуклеїнових кислот: ДНК і РНК

РНК (рибонуклеїнова кислота) , ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота).

7.До складу нуклеотидів ДНК належать моносахарид дезоксирибоза і чотири нітрогеновмісні основи — аденін, тимін, цитозин і гуанін.

Молекула ДНК складається з двох ланцюгів нуклеотидів, що з’єднуються за принципом комплементарності (доповнення)

8.До складу РНК замість дезоксирибози міститься моносахарид рибоза, а замість тиміну — урацил.

Молекула РНК зазвичай складається з одного ланцюжка нуклеотидів, різні фрагменти якого утворюють між собою водневі зв’язки.

9.Між гуаніном і цитозином утворюються три такі зв’язки, а між аденіном і тиміном або аденіном і урацилом — два.

10.Головною функцією нуклеїнових кислот є робота зі спадковою інформацією. Вони її зберігають і відтворюють. Виконанню цих функцій сприяє будова ДНК.

Висновок Всі клітинні форми життя на нашій планеті мають у своїх клітинах і РНК, і ДНК. А от вірусам притаманний лише один тип нуклеїнової кислоти. У їхніх віріонах під білковою оболонкою міститься або РНК, або ДНК. Лише коли вірус потрапляє в клітину-хазяїна, він зазвичай починає синтезувати і ДНК, і РНК.

3. Виконайте тести з данної теми:

1. Яка азотиста основа є в ДНК і відсутня в РНК?

а) Урацил, б) Тимін, в) Цитозин, г) Гуанін.

2. Яка азотиста основа міститься в РНК і відсутня в ДНК?

а) Аденін, б) Цитозин, в) Тимін, г) Урацил.

3. До складу ДНК входить:

а) рибоза, б) глюкоза, в) гексоза, г) дезоксирибоза.

4. Аденін одного ланцюга завжди сполучається з:

а) Тиміном, б) Гуаніном, в)Урацилом, г) Цитозином іншого ланцюга ДНК.

5. РНК являє собою:

а) одинарний, б) подвійний, в) потрійний, г) спіральний ланцюг.

4.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: параграф 20, конспект уроку.

Тема уроку: Структури клітин та метаболізм.

Очікувані результати: повторити будову клітин та функції органел клітини, участь у процесах метаболізму.

1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.

2. Опрацювати конспект уроку.

У клітинах еукаріотів є органели, оточені однією мембраною: ендоплазматична сітка, комплекс, або апарат, Гольджі, лізосоми, вакуолі, пероксисоми.

Одномембранні органели

Ендоплазматична сітка - система порожнин у вигляді мікроскопічних канальців та їхніх потовщень. Розрізняють два її різновиди: зернисту та незернисту. Зерниста ендоплазматична сітка- участь у біосинтезі білків. На мембранах незернистої ендоплазматичної сітки рибосом немає, і на них синтезуються ліпіди, вуглеводи, деякі гормони.
Комплекс Гольджі включає диктіосому - скупчення пласких цистерн, поруч з якими розташовані пухирці та канальці. Функції комплексу Гольджі: накопичення, хімічні зміни і пакування в пухирці синтезованих речовин. Крім того, ця органела забезпечує синтез деяких полісахаридів та бере участь у формуванні лізосом, акросом, скоротливих вакуоль.
Лізосоми - мікроскопічні пухирці, що містять ферменти, здатні розщеплювати різні сполуки, забезпечуючи процеси внутрішньоклітинного травлення.
Вакуолі - порожнини, оточені мембраною і заповнені рідиною. У травних вакуолях перетравлюються поживні речовини та мікроорганізми, що надходять у клітину. Вакуолі рослинних клітин заповнені клітинним соком, їхні функції: підтримання внутрішньоклітинного тиску, накопичення запасних поживних речовин, продуктів обміну, пігментів тощо.
Пероксисоми, або мікротільця, - органели кулястої форми, які вміщують ферменти, зокрема ті, що забезпечують перетворення жирів на вуглеводи та розщеплення гідроген пероксиду.

Двомембранні органели

Мітохондрії (від грец. мітос — нитка, хондріон — гранула) — невід’ємні компоненти будь-якої клітини тварин, рослин та грибів.
1.Внутрішня мембрана утворює складки — кристи (від лат. кріста — гребінь, плюмаж).
2.Проміжки між кристами заповнені густою рідиною — матриксом, який містить іони К⁺ і Са²⁺, а також ферменти, завдяки яким відбуваються синтез АТФ.
3.У мітохондріях є ДНК, РНК і власні рибосоми. Молекули ДНК мають кільцеву форму.
4.Рибосоми в мітохондріях за розмірами значно менші за ті, що містяться в цитоплазмі.
Функції мітохондрій. Мітохондрії — це енергетичні станції клітин— акумулюється шляхом синтезу молекул АТФ.
Пластиди.
1.Ці органели властиві лише рослинам і бувають кількох типів.
2.Пластиди (від грец. пластос — виліплений) мають єдине походження, подібну будову й можуть взаємно перетворюватись.
3.Особливість будови-подвійна мембрана та генетичний апарат у вигляді молекули ДНК, що має форму кільця.
4.Нові пластиди утворюються, подібно до мітохондрій, шляхом поділу навпіл старих.
5.Розрізняють кілька типів пластид, усі вони можуть перетворюватися з одного типу пластид на інший.
Реакції фотосинтезу відбуваються в пластидах зеленого кольору — хлоропластах (від грец. хлорос — зелений), що пов'язано з наявністю в них особливого пігменту — хлорофілу
6.Будови хлоропласта: 1 — зовнішня мембрана; 2 — внутрішня мембрана; 3 — строма; 4 — тилакоїд; 5 — грана

3. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому

Значна частина метаболічних процесів відбувається в цитоплазмі клітини. Але в багатьох випадках для цього потрібні особливі структури. Ці структури є органелами клітини.

Органели поділяють на дві великі групи — мембранні й немембранні. Мембранні органели відокремлені від інших частин клітини плазматичними мембранами, які їх укривають. Цих мембран може бути одна (у одномембранних органел) або дві (у двомембранних).

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: параграф 22, конспект уроку.

Тема урока:онкологічні захворювання та онкогенні чинники.

Очікувані результати: Повторити поняття поділ клітини, трансформовані клітини, опанувати поняття онкологічні захворювання, онкогенні чиннтки, профілактика онкогенних захворювань

Терміни та поняття: протоонкогени, онкогени, антионкогени.

1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.

2. Опанувати конспект уроку.

Онкологічні захворювання виникають як наслідок появи та розвитку злоякісних пухлин. Клітини цих пухлин мають властивість до безперервного росту і поділу та активного поширення в навколишні тканини.

Прояв онкологічних захворювань

Характерними ознаками злоякісних пухлин є такі:

швидкий неконтрольований ріст;
проникнення в сусідні тканини з утворенням місцевих метастазів (інвазії);
переміщення окремих клітин пухлини лімфатичними та кровоносними судинами у віддалені органи й тканини (утворення метастазів);
отруйна дія на весь організм унаслідок вироблення клітинами пухлини токсинів;
фізичне виснаження, зменшення маси тіла;
наявність механізмів «уникання» уваги імунної системи організму;
наявність великої кількості мутацій у клітинах пухлини;
низький рівень диференціації клітин пухлини;
втрата здатності клітин до апоптозу;
інтенсивне утворення кровоносних судин у пухлині.

Основними способами лікування злоякісних пухлин є:

хірургічне видалення пухлини;
хіміотерапія (знищення клітин пухлини спеціальними препаратами);
радіотерапія (знищення клітин пухлини за допомогою радіаційного опромінення);
фотодинамічна терапія (руйнування клітин пухлини світлом із певною довжиною хвилі);
гормональна терапія (деякі типи пухлин є чутливими до дії гормонів);
імунотерапія (стимулювання імунної системи організму для підвищення її ефективності в боротьбі з пухлиною).

Найчастіше для більш ефективного лікування застосовують комбіновану терапію, за якої одночасно використовуються кілька методів знищення пухлини.

Профілактика онкологічних захворювань

Профілактика цих захворювань спрямована на уникнення або ослаблення дії канцерогенних факторів.Окрім того, дуже важливою є рання діагностика онкологічних захворювань. Шанси вилікувати рак на ранніх стадіях становлять понад 90%. Тому регулярне обстеження також є засобом профілактики важких форм раку.

3. Осмислення об’єктивних зав’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Запитання та завдання

1. Що треба робити, щоб знизити для себе ризик захворювання на рак або запобігти важким наслідкам у разі його виникнення?

"Цікава біологія"

Біологія 10

Немає коментарів:

Дописати коментар

Повідомити про порушення