Тема: Адаптація як результат еволюційного процесу.
Цілі уроку: ознайомити учнів із поняттями «адаптація», «мімікрія»,
«бейтсівська мімікрія»,«мюллерівська мімікрія»; розкрити значення адаптації для
живих організмів;
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Девіз уроку
Еволюцію здійснюють
певні « робочі сили»,які з «будівельного матеріалу» на
«будівельному майдані» будують нескінченні конструкції
пристосувань.
О.Яблоков
1. Дізнатися: що таке адаптація і якою вона буває; про
значення адаптації для живих
організмів.
2. Ознайомитися з поняттям «мімікрія», її видами.
4. Навчитися наводити приклади різних видів адаптації.
5. Розвивати уміння порівнювати, співставляти та
робити відповідні висновки.
6. виховувати бережливе ставлення до оточуючого світу живих організмів.
Адаптації поділяються на:
1. Морфологічні
2. Фізіологічні
3. Поведінкові
Морфологічні адаптації пов’язані з особливостями
будови тіла: зміна форми тіла,забарвлення, розмірів. Приклад такої адаптації - твердий
панцир черепах, що забезпечує захист від хижих тварин.
Фізіологічні адаптації пов'язані з хімічними процесами
в організмі. Так, запах квітки може служити для залучення комах і тим самим
сприяти запиленню рослини.
Поведінкова адаптація пов'язана з певним аспектом
життєдіяльності тварини. Типовий приклад - зимовий сон у ведмедя.
«Словникова
робота» -Розподіліть перерахований текст на види адаптацій.
1. Утворення окремих пар в шлюбний період.
2. Широкі копита у лося.
3. Здатність кашалота великий період часу знаходитися
під водою.
4. Пташині ринки.
5. Зміна харчування в залежності від сезону у глухаря
( літом – листя, квітки, ягоди;
зимою – гілки дерев, хвоя сосни і ялинки).
6. Перепонки між пальцями у водних тварин.
7. Подібність забарвлення крил метелика пієриди з
забарвленням крил неїстівного метелика геліконди.
8. Запас їжі на зиму.
Більшість адаптацій являє собою поєднання
перерахованих типів.
Наприклад,кровосмоктанні у комарів забезпечується
складною комбінацією таких адаптацій, як розвиток спеціалізованих частин
ротового апарату, пристосованих до смоктанню, формування пошукового поведінки
для знаходження тварини-жертви, а також вироблення
слинними залозами спеціальних секретів, які запобігають згортання висмоктує
кров.
поняття
мімікрії та ії види.
Мімікрія — властивість деяких організмів імітувати зовнішній
вигляд або інші ознаки організмів або неживих об’єктів.
Дві форми мімікрії у тварин відкрили англійський ентомолог
Г. Бейтс та німецький зоолог Ф. Мюллер. Їх було названо на честь учених:
бейтсівською і мюллерівською.
1.За беїтсівської мімікрії гірше захищений вид наслідує
добре захищеного, наприклад деякі тропічні метелики-білани подібні до
неїстівних; наші їстівні метелики несправжні пістряки нагадують отруйних для
птахів справжніх пістряків...
Різні метелики, мухи, жуки наслідують отруйних ос та
бджіл, неотруйні змії –
отруйних...
2.Суть мюлеровської мімікрії полягає в тому, що кілька
захищених видів нагадують один одного за забарвленням і формою, утворюючи «кільце»;
їхні вороги виробивши ефект відрази до одного з видів такого «кільця», не
чіпають також і інших. Такі «кільця» утворюють, наприклад, отруйні комахи, що
мають попереджувальне червоне з чорнимиплямами (сонечка, клоп-солдатик....) або
жовто-чорне (різні види ос, деякі павуки) забарвлення.
«Вставте
пропущені слова».
Адаптація - _______ _______ до умов середовища
________. Адаптації поділяються
на __________, _________, _________. Мімікрія –
властивість деяких ________
імітувати ________ вигляд.
3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту -визначення поняття адаптація, види адаптацій, мімікрія, види мімікрії.
4.УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
«Розподіліть організми на групи»
Скринька No 1 «Бейтсівська мімікрія»
Скринька No 2 «Мюллерівська мімікрія»
«Листи» для «листонош»:
1. Лисички та несправжні лисички.
2. Сонечко і клоп-солдатик.
3. Бджола й оса.
4. Несправжні і справжні пістряки (метелики).
5. Гадюка степова і гадюка Ренарда.
6. Риба-аспідонт і блакитний губанчик.
7. Муха-дзюрчалка і бджола.
8. Глуха кропива і пекуча кропива.
9. Справжня оса і піщана оса.
Відповіді:
No 1: 1,3, 4, 6, 7, 8.
No 2: 2, 5, 9.
4.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф підручника 1.
1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.
2. Опонувати конспект урокуПоняття про преадаптацію і постадаптацію.
Шлях формування адаптації: преадаптація à
адаптація à
постадаптація
1.Преадаптація — процес набуття організмом (або
органом) потенційних адаптивних ознак, які можуть мати пристосовне значення в
змінених умовах існування. Преадаптивні властивості підготовляють орган до
прийняття на себе нових функцій (або організм — до освоєння нових умов
середовища).
2. Постадаптація — еволюційні зміни організмів (або
органів), що удосконалюють існуючі пристосування (адаптації) даного виду до вже
освоєних ними умов існування (або вже використовувану функцію даного органа).
Постадаптація сприяє зниженню елімінації.
Властивості адаптації до
дії одного й того самого фактора адаптація може здійснюватися різними шляхами
(із настанням холодів у зайців виростає тепле і густе зимове хутро (структурна
адаптація), ведмеді впадають у сплячку, суттєво уповільнюючи обмін речовин
(фізіологічна адаптація), а лелеки перелітають у південні регіони (поведінкова
адаптація))
3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту -визначення поняття адаптація, предадаптація, постадаптація.
Опрацювати відповідний параграф підручника.
Тема урока: Поняття про екологічно пластичні та непластичні види.
Очікувані результати:
1.Ознайомитися з поняттями пластичнічність виду,
алаптивний потенціал, адаптивна радіація;
2. Порівняти проходження адаптативних процесів у
екологічно пластичних видів та непластичних видів
Основні поняття й ключові терміни: Екологічна
пластичність виду. Адаптивний потенціал. Адаптивна радіація.
1.Проглянути відео матеріал.
2.Ознайомитися з поняттями пластичні та непластичні види.
1.Екологічна
пластичність виду - це здатність організмів виду до існування в певному
діапазоні значень екологічного чинника. Це характеристика пристосованості
організмів виду до змін чинників середовища існування.
2.Екологічно непластичні види - види з вузьким
діапазоном екологічної пластичності до чинників середовища. Такі організми
погано пристосовуються навіть до незначних змін умов існування і вузько
спеціалізовані до умов середовища життя.
Висновок: екологічну
пластичність виду характеризує певний діапазон витривалості до коливань екологічного
чинника та поширеність у середовищі існування,екологічну пластичність виду
визначають генетична пластичність та адаптивний потенціал і дає змогу новим
групам рівномірно зайняти простір і різні місця існування.
ДІЯЛЬНІСТЬ: Порівняйте між собою їжака вухатого
та кенгуру сірого.
4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати параграф 4 підручника В. Соболь
Тема урока: Формування адаптацій на молекулярному та клітинних рівнях.
Цілі урока:1. Закріплення поняття адаптація;
2.повторення закономірностей формування адаптацій;
3.ознайомлення з механізмами винекнення адаптацій на молекулярному та клітинному рівнях;
1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.
Тема урока: Поняття про екологічно пластичні та непластичні види.
Цілі: Ознайомлення з поняттями пластичнічність виду, алаптивний потенціал, адаптивна радіація.
Основні поняття й ключові терміни: Екологічна пластичність виду. Адаптивний потенціал. Адаптивна радіація.
Що характеризує екологічну пластичність виду?
1.Екологічна пластичність виду - це здатність організмів виду до існування в
певному діапазоні значень екологічного чинника. Це характеристика
пристосованості організмів виду до змін чинників середовища існування.
2.Екологічно непластичні види - види з вузьким діапазоном екологічної
пластичності до чинників середовища. Такі організми погано пристосовуються
навіть до незначних змін умов існування і вузько спеціалізовані до умов
середовища життя.
Отже, екологічну пластичність виду
характеризує певний діапазон витривалості до коливань екологічного чинника та
поширеність у середовищі існування.
Що визначає екологічну пластичність виду?
Адаптивний потенціал (від лат. potentia - сила) - міра пристосувальних
можливостей виду в мінливих умовах довкілля. Ця здатність має спадковий
характер, і міра її прояву залежить від біотичного потенціалу, що відображає
здатність популяцій до розмноження й виживання за оптимальних умов.
екологічну пластичність виду визначають
генетична пластичність та адаптивний потенціал.
Які види беруть участь в адаптивній радіації груп?
Адаптивна радіація - еволюційний процес виникнення в межах певної
систематичної групи форм, пристосованих до різних умов існування. Цей процес
властивий для будь-якої систематичної групи, яка існує вже тривалий час.,
історичний розвиток будь-якої групи супроводжується її розділенням на окремі
філогенетичні стовбури, що розходяться в різних адаптивних напрямах від якогось
вихідного середнього стану.
Отже, адаптивна радіація пов'язана з пластичними видами і дає змогу новим групам рівномірно зайняти простір і різні місця існування.
3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту -визначення поняття адаптивна радіація, екологічна пластичність виду.
4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф підручника .
ПРАКТИЧНА
РОБОТА 1
ВИЗНАЧЕННЯ
ОЗНАК АДАПТОВАНОСТІ РІЗНИХ ОРГАНІЗМІВ ДО СЕРЕДОВИЩА ІСНУВАННЯ
Мета: на прикладі представників
тваринного та рослинного світу визначити риси адаптованості до середовища
їхнього мешкання.
Обладнання і матеріали: інтернет ресурси фото рака річкового широкополого,
ластівка сільська, дуб звичайний.
Хід роботи
1. Уважно ознайомтеся з
особливостями будови запропонованих представників тваринного та рослинного
світу.
2. Визначте систематичне положення
досліджуваних об’єктів.
3. Визначте середовища мешкання
досліджуваних об’єктів та їхні екологічні особливості.
4. Визначте риси адаптованості
досліджуваних об’єктів до середовища їхнього мешкання.
5. Результати досліджень занесіть у
таблицю за зразком:
6.Зробіть висновок про значення адаптації у зазначених
організмів для їх життя
|
Об’єкти
дослідження |
Провідні
чинники середовища мешкання |
Адаптації |
|
|
|
|
Тема урока: Екологічна ніша
Цілі урока: Познайомитись з поняттями екологічна ніша та параметрами визначення екологічної ніші.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.
2. Опонувати конспект уроку
Поняття екологічної ніші.
Екологічна ніша - це положення виду в екосистемі, яке характеризується його біотичними зв'язками й вимогами до абіотичних чинників навколишнього середовища.
Параметри екологічної ніші.
1. ширина екологічної ніші - відносний параметр, який оцінюють шляхом порівняння з екологічною нішею інших видів. Існують види з широкими і вузькими екологічними нішами, відповідно екологічно пластичні та екологічно непластичні види. На ширину екологічної ніші впливає конкуренція.
2.Використання різними видами за сумісного існування тих самих ресурсів є параметром екологічної ніші, який називають перекривання екологічної ніші. Перекривання може бути повним або частковим, за одним або декількома параметрами екологічної ніші, що спричинює міжвидову конкуренцію.
3.Симпатричні види - споріднені види, які мешкають на одній території, але займають різні екологічні
3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту -визначення поняття екологічна ніша,симпатричні види.
Тема урока: Поняття про спряжену еволюцію та коадаптацію.
Цілі урока: Познайомитесь з поняттями коеволюція, коадаптація, значення цих процесів для адаптації організмів.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.
КОЕВОЛЮЦІЯ (від лат. co - разом та evolutio - розгортання), або спряжена еволюція, або коадаптивна еволюція, - еволюційна взаємодія організмів різних видів, які не обмінюються генетичною інформацією, але об'єднані тісними екологічними зв'язками.
Результатом коеволюції є взаємні адаптації двох
видів (коадаптації), що забезпечують можливість їхнього спільного існування та
підвищення стійкості біогеоценозу як цілісної біологічної системи.
форми коеволюції
1.«тварини-запилювачі
- квіткові рослини»;
2.«рослиноїдні
тварини - рослини»;
3.«хижак - жертва»;
4.«комахоїдні рослини - комахи»,;
5.«паразит
- хазяїн»;
6.«організми-галоутворювачі
- рослини»;
7.«рослина
- гусениці, що її поїдають»;
8.різні
види симбіозу.
коеволюція
створює комплекс сумісних адаптацій
у різних видів, що забезпечує стабільне функціонування природних
саморегулювальних екосистем. Така екосистема розвивається й адаптується до змін
зовнішніх умов і водночас зберігає стабільність видового складу та їх
взаємозв'язків.
Коадаптація - взаємопристосування
різних видів у процесі спряженої еволюції до нових умов існування (взаємопристосування
форми квітки та будови ротового апарату комах )
Формування коадаптацій відбувається упродовж
тривалого часу на основі змін генетичного матеріалу під контролем природного
добору. Коадаптації, що відбуваються водночас із екологічною спеціалізацією,
забезпечують «прилаштування» видів один до одного, що дуже важливо для
стабільності екосистем та їх тривалого існування в часі. Шляхом коадаптацій в
екосистемах відбуваються й просторовий розподіл видів по ярусах, упаковування
екологічних ніш, формування життєвих форм та ін. Велика кількість коадаптацій
формується на основі харчових (трофічних) зв'язків. Наприклад, різні види
тварин (сойки, бурундуки, шишкарі), споживаючи насіння й плоди, сприяють
розселенню рослин.
коадаптації
є сумісними еволюційними пристосуваннями представників різних
систематичних груп у межах екосистеми, що виникли в процесі спряженої еволюції.
3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту -визначення поняття коадаптація, коеволюція.
ДІЯЛЬНІСТЬ: Зіставте види взаємодії з формами коеволюції
4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф підручника .
1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.
СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ - це природні процеси й тіла, з якими організми різних видів під час свого життя перебувають у прямих або непрямих взаємовідносинах.
1.Умови існування - це компоненти
середовища існування, що впливають на організми і визначають їхні життєві
прояви. характер.
2.Основні умови
існування середовища життя :світловий й температурний режими, хімічний
склад, вологість;
3.Ресурси
середовища існування - сукупність природних чинників, що використовуються в
разі потреби для життєдіяльності організмів.
4.Природні
ресурси поділяють за походженням на ресурси неживої природи (сонце, повітря,
мінеральні речовини, вода) і ресурси живої природи (біомаса рослин, тварин).
5.Ресурси завжди мають
вичерпний характер і кількісно зменшуються внаслідок життєдіяльності
організмів.
6.За особливостями умов
існування й визначальними властивостями ресурсів розрізняють чотири типи
середовища мешкання: наземно-повітряне, водне, ґрунтове та гостальне.
Висновок :
середовищем існування для будь-якого виду організмів є умови існування та
природні ресурси як джерело речовин, енергії та інформації про довкілля. В
системі «середовище існування - організми» саме живі істоти є активними
учасниками, які забезпечують існування цієї системи в часі.
Середовище існування є джерелом усього
необхідного для організмів, сприяє мінливості, зумовлює формування адаптацій,
виникнення нових популяцій і видів. Водночас організми змінюють середовище
існування.
3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту -визначення поняття середовище існування, закон єдності організмів і середовища існування.
4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф 8 підручника . Пройти тести на платформі "На урок".
Тема урока: Водне середовище існування.
Очікувані результати: Познайомитися з характеристикою водного середовища існування та екологічними групами які мешкають у водному середовищі та їх різними адаптаціями.
1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал.
2. Опонувати конспект уроку
ВОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ - це абіотичне середовище існування, основним ресурсом якого є вода.
Визначальними -лімітуючими ресурсами є кисень, світло і мінеральні речовини
1.Вода як середовище існування має високу густину;
2.Висока теплоємність й низька теплопровідність води визначають стабільніший
температурний режим;
3.Водне середовище має відносно низький вміст кисню;
4.У воді значно менша кількість світла, ніж у повітрі;
5.Важливим чинником водного середовища є сольовий режим.
Висновок: водне середовище має ряд специфічних особливостей, якими є висока густина, стабільніший температурний режим, низький вміст кисню, менша кількість світла та певний сольовий склад.
Екологічні групи гідробіонтів.
Гідробіонти - морські та прісноводні організми, які постійно живуть у водному середовищі.
1.Нейстон - сукупність організмів, які живуть на межі водного та повітряного середовищ. Ці ділянки населяють твариноподібні організми, планарії, дрібні молюски, клопи-водомірки, жуки-вертячки, личинки риб, ряска мала, сальвінія плаваюча та ін.
2.Планктон - сукупність організмів, які дрейфують у товщі води та не можуть активно протистояти течіям. Головними умовами існування організмів цієї групи є
достатня кількість світла і наявність у воді мінеральних речовин - нітратів й
особливо фосфатів. Найпоширеніші групи планктону - бактеріофаги, бактерії,
археї, одноклітинні водорості, медузи, дрібні ракоподібні, молюски, личинки
риб.
3.Нектон - сукупність активно плаваючих організмів, які мешкають у водній
товщі, можуть активно протидіяти течії та переміщуватись на значні відстані.
Нектонними організмами є кальмари, риби, морські змії, черепахи, пінгвіни,
китоподібні, ластоногі та ін.
4.Бентос - це рослинні й тваринні організми, що живуть на ґрунті та в
ґрунті морських й прісних водойм. Бентос
-належать червоні й бурі водорості, кишковопорожнинні (корали, актинії),
голкошкірі (морські їжаки та зірки), молюски (устриці, мідії, гребінці),
ракоподібні (лангусти, краби).
Отже, екологічні групи гідробіонтів
розрізняють за просторовим розташуванням у водному середовищі та здатністю до
переміщення.
Як гідробіонти пристосовані до водного середовища?
У просторах водного середовища існування є ділянки з подібними умовами
життя, до яких у гідробіонтів різних систематичних груп формуються подібні
адаптації.
1.Нейстонні організми
живуть над поверхневою плівкою, прикріплюються до неї знизу або живуть у воді
на глибині до кількох сантиметрів.
2.Планктонні організми трапляються на будь-якій глибині, але найчисленнішою є група фітопланктону, представники якої заселяють добре освітлені шари води. Щоб зависати у воді, фітопланктонні організми (наприклад, діатомові водорості) збільшують свою поверхню порівняно з масою.
3.Нектонні організми здатні до активного переміщення у воді, а деколи навіть переміщення у повітрі на десятки метрів
4.Бентосні організми можуть жити на поверхні (епібентос) або всередині (ендобентос) ґрунту, водойм, вони утворюють фітобентос й зообентос. У багатьох малорухливих донних мешканців сплощена форма тіла (камбала, скати), є додаткові органи дихання (покриви у в'юнів), розвинута біолюмінесценція (глибоководні вудильники).
Отже, в межах екологічних груп
гідробіонтів існують свої стратегії формування адаптацій й життєві форми
організмів.
3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту -визначення водного середовища життя, групи водних організмів та їх аадаптації.\
4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Самостійна робота
Визначте та назвіть окремі морфологічні, фізіологічні та етологічні адаптації карася звичайного (Carassius carassius) до середовища існування. Розпізнайте та вкажіть приналежність виду до певної екологічної групи гідробіонтів.
Тема урока: Грунтове середовище існування
Очікувані результати:1.Охарактеризувати грунт як середовище існування організмів;2.Визначити адаптації, які є у едафобіонтів;1.Проглянути відео матеріал.2. Опонувати конспект уроку
ҐРУНТОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ - це абіотично-біотичне середовище, умови існування якого визначаються верхнім родючим шаром суходолу.Особливості грунтового середовища:1.вода і повітря містяться в порожнинах між часточками ґрунту, склад ґрунтового повітря відрізняється від атмосферного,2.немає впливу світла,3.його вологість завжди вища, ніж повітря,4.характерна незначна амплітуда добових і річних коливань температур.5.хімічний склад ґрунту подібний до складу літосфери.6.Температурний режим. У ґрунті згладжено температурні коливання порівняно з атмосферним повітрям.7.Вологість. Ґрунтові води й опади створюють запаси вологи в ґрунті та забезпечують режим вологості, проміжний між водним і наземним середовищами8.Газовий склад ґрунтового повітря відрізняється від атмосферного меншим вмістом кисню (близько 11-20 %) і більшою концентрацією вуглекислого газу (близько 1 %, але може підвищуватися до 26 %).Отже, ґрунтове середовище навіть за істотної неоднорідності екологічних умов є достатньо стабільним середовищем існування для організмів.Едафобіонти та ґрунтоутворенняЕдафобіонти (від грец. едафон - ґрунт), або геобіонти, - мешканці ґрунтового середовища існування.За екологічними особливостями усіх мешканців ґрунтового середовища можна поділити на мікро-, фіто-, міко- та зообіонтів.3.Закріплення матеріалу: Едафобіонтами є різні за розмірами ґрунтові бактерії, водорості, вищі рослини, гриби, твариноподібні організми та справжні тварини, які здійснюють три групи ґрунтових біологічних процесів: 1) глибоке перетворення органічного та частково мінерального складу ґрунту; 2) кругообіг хімічних елементів; 3) вплив на фізичні та хімічні властивості ґрунту.4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: параграф 12 підручник В.Соболь
Очікувані результати: Познайомитися з поняттям симбіоз та його формами.
2. Опонувати конспект уроку
Форми симбіоза:
1.Мутуалізм
-
співіснування різних видів, за якого вони отримують взаємну користь і в природі
не існують один без одного, тобто їхній взаємозв'язок є облігатним
Приклади
мутуалізму:
1. Мутуалістичними взаємовідносини між рослинами та
грибами.
2.Бактерії Rhizobia здатні до фіксації Нітрогену й
живуть у кореневих системах бобових (горох, квасоля, люпин тощо. Рослина
забезпечує безпечне середовище й достатню кількість поживних речовини для росту
бактерій .
3.Важливе значення в процесах травлення рослиноїдних
тварин мають бактерії, які можуть виробляти фермент целюлазу, що розщеплює
молекули целюлози (до чого еукаріотичні організми не здатні).
4.Одним з прикладів мутуалістичних взаємовідносин є запилення
квіток рослин комахами.
2.Коменсалізм-
форми симбіозу, за якої організми одного виду (коменсали) отримують користь від
організмів іншого виду, не зашкодивши йому, але й не приносячи користі.
Коменсали можуть отримувати від іншого виду допомогу в пересуванні, укриття,
їжу й захист.
Приклади коменсалізму:
1.Унорах бабаків живуть метелики, жаби, мокриці, а
риби морські качечки ховаються між голками морських їжаків.
2.Супровід дрібними, активно плаваючими тваринами
більших, зокрема риби-лоцмани та акули.
3.Коменсалами є епіфіти, яких багато поміж мохів,
папоротей, квіткових тропічних рослин
3.Паразитизм
- форма симбіозу організмів різних видів, з яких один (паразит) використовує
іншого (хазяїна) як середовище мешкання та джерело живлення, покладаючи на
нього (частково або повністю) регуляцію відносин з навколишнім середовищем. Для
того, щоб використовувати хазяїна, паразитові не потрібно його вбивати (іноді
хазяїн гине, але це не є необхідною умовою його використання).
Приклади паразитичних організмів є поміж бактерій,
грибів, тварин, трапляються паразитичні рослини, зокрема представники родів
повитиця та
4.Аменсалізм -
форму взаємозв'язків між організмами різних видів, за якої один вид пригнічує
життєдіяльність іншого, але при цьому не зазнає впливу у відповідь.
Приклади
аменсалізму : світлолюбні
трав'янисті види, що ростуть під деревами, зазнають пригнічення в результаті
затінення, натомість для самого дерева сусідство може бути нейтральним. Такі
взаємовідносини можуть бути спричинені біохімічними адаптаціями, за яких одні
організми виділяють речовини, шкідливі для інших.
Тема урока: Організм як середовище мешкання
Очікувані результати:
1.Повторити поняття паразитизм,
2.Вивчити форми паразитизму;
2. Визначити роль паразитизму у природі;
Проглянути відео матеріал.
1. Класифікація
паразитизму
1.Якщо один організм обов'язково розвивається тільки на якомусь одному
хазяїні, то це обов'язковий (облігатний) паразитизм.
2.Якщо паразит лише інколи заражає якогось хазяїна (а хазяїв може бути
декілька), то це необов'язковий (факультативний) паразитизм.
3. За місцем паразитування в організмі хазяїна розрізняють екто- й
ендопаразитизм.
4.За часом перебування паразитів у тілі або на тілі господаря розрізняють
тимчасових та стаціонарних паразитів.
5.Серед паразитичних форм відносин є й такі, за яких обов'язковою є
загибель хазяїна. Цю групу називають паразитоїдами .
6.Існують також різні форми соціального паразитизму. Так, мурахи-амазонки
викрадають лялечки інших мурах і виховують потомство як робочу силу, оскільки
своїх робочих особин у них немає.
7.Формою паразитизму є й надпаразитизм (гіперпаразитизм), що
характеризується паразитуванням одного паразита в іншому.
2.Яка роль паразитизму в природі
1.Чинник стабільності біологічних
угруповань.
2.Ланка ланцюгів живлення. Паразити в екосистемах є консументами ІІ і ІІІ
порядків, через це відіграють важливу роль у біологічному кругообігу речовин та
енергії у біосфері.
3.Паразитизм як чинник біорізноманіття. На основі паразитизму формуються
складні надорганізмові асоціації.
Отже, паразитизм є одним із найдавніших й найпоширеніших явищ, що відіграє
важливу роль в існуванні й розвитку біосфери.
4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ : параграф 16, завдання на платформі « Мій
клас».
Тема урока: ФОРМИ ТА РОЛЬ ПАРАЗИТИЗМУ В ПРИРОДІ
Очікувані результати:
1.
Повторити, що уявляє собою сімбіотичні
взаємовідносини у формі паразитизму;
2.
Визначити форми паразитизму, класифікацію
паразитизму;
3.
З’ясувати про роль паразитизму у природі.
1. Проглянути відео матеріал.
2. Класифікація
паразитизму
1.Якщо один організм обов'язково розвивається тільки на якомусь одному
хазяїні, то це обов'язковий (облігатний) паразитизм.
2.Якщо паразит лише інколи заражає якогось хазяїна (а хазяїв може бути декілька),
то це необов'язковий (факультативний) паразитизм.
3. За місцем паразитування в організмі хазяїна розрізняють екто- й
ендопаразитизм.
4.За часом перебування паразитів у тілі або на тілі господаря розрізняють
тимчасових та стаціонарних паразитів.
5.Серед паразитичних форм відносин є й такі, за яких обов'язковою є
загибель хазяїна. Цю групу називають паразитоїдами .
6.Існують також різні форми соціального паразитизму. Так, мурахи-амазонки
викрадають лялечки інших мурах і виховують потомство як робочу силу, оскільки
своїх робочих особин у них немає.
7.Формою паразитизму є й надпаразитизм (гіперпаразитизм), що
характеризується паразитуванням одного паразита в іншому.
Висновок: у природі явище паразитизму має велику кількість проявів, що уможливлює
успішне «співіснування» різноманітних живих організмів.
Яка роль паразитизму в природі?
1.Чинник стабільності біологічних угруповань.
2.Ланка ланцюгів живлення.
3.Паразитизм як чинник біорізноманіття.
4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ : параграф 16, завдання на платформі « Мій
клас».
Тема урока: АДАПТАЦІЇ ПАРАЗИТІВ ТА ЇХ ХАЗЯЇВ
Очікувані результати: Познайомитися з поняттями коєволюції , загальній адаптації у паразитів та їх хозяїв.
2. Опонувати конспект уроку : Як організм хазяїна відповідає паразитам.
ПАРАЗИТ - це організм, який живе на поверхні або в органах і тканинах інших видів організмів і використовує їх як джерело поживних речовин та місце проживання. Адаптації паразитів роблять їх однією з найуспішніших екологічних груп живих організмів.
загальні адаптації паразитів спрямовані на
отримання поживних речовин, перебування в організмі хазяїна та його зараження,
пригнічення захисних можливостей, тимчасове перебування в зовнішньому
середовищі тощо.
Як організм хазяїна відповідає на оселення
паразитів.
Хазяїн - організм, який є середовищем існування для
інших організмів. Організм хазяїна може забезпечувати паразитів їжею (трофічні
зв'язки), простором для проживання (топічні зв'язки), притулком (фабричні
зв'язки) та здійснювати поширення або переміщення їх самих або їхніх стадій
розвитку (форичні зв'язки). З хазяїном може бути пов'язане усе їхнє життя або
якась частина онтогенезу.
Вплив хазяїна на паразита після зараження відбувається
на усіх рівнях організації й спрямований на пригнічення життєдіяльності
паразита або його знищення.
• Молекулярні реакції пов'язані із підвищенням вмісту
вільних радикалів, синтезом захисних ферментів, зміною активності системи
антиоксидантів.
• Клітинні відповіді проявляються у збільшенні
розмірів клітин, в яких локалізуються паразити (наприклад, кокцидій або
грегарин), у новоутвореннях органел (формування вакуоль після проникнення
мікроспоридій або для розвитку токсоплазм), у апоптозі заражених клітин.
• Тканинні реакції у вигляді формування навколо
паразита або його личинок сполучнотканинної капсули у тварин й людини, галів у
рослин, яка ізолює паразита від тканин хазяїна, росту здорових тканин після
враження рослин попелицями.
• Організмові реакції є імунологічними й спрямовані на
утворення в організмі хазяїна антитіл у відповідь на антигени паразита й
формування вродженого або набутого імунітету.
• На популяційно-видовому рівні відбувається зменшення щільності популяцій, що знижує ризик зараження хазяїв.
Отже, вплив хазяїна на паразита відбувається на всіх рівнях організації й спрямований на запобігання зараженню, зменшення шкідливого впливу паразита або його знищення
.
Тема урока : АДАПТИВНІ БІОЛОГІЧНІ РИТМИ
Очікувані результати:
Вивчити поняття адаптивні біологічні ритми, фотоперіодизм.
Основні поняття й ключові терміни: АДАПТИВНІ БІОЛОГІЧНІ РИТМИ. ФОТОПЕРІОДИЗМ. Біологічний годинник.
2. Опонувати конспект уроку :
АДАПТИВНІ БІОЛОГІЧНІ РИТМИ -
це регулярні зміни життєдіяльності біологічних систем, що збігаються за
періодом із зовнішніми геофізичними циклами.
Адаптивні біоритми виникли як адаптації живого до
регулярних змін основних екологічних чинників і збігаються за тривалістю з
ритмами зовнішнього середовища.
Адаптивні біоритми властиві для усіх біосистем й
відбуваються на усіх рівнях життя.
1. молекулярний рівень-добова періодичність характерна для
репарації й реплікації ДНК,
2. клітинний
рівень - для поділу епітеліальних стовбурових клітин,
3. популяційно-видовий- сезонна або річна
періодичність властива «хвилям життя».
Адаптивні біологічні ритми пов'язані з
1.обертанням Землі навколо Сонця,
2.Землі навколо своєї осі й Місяця навколо Землі.
Висновок :будь-який адаптивний біологічний
ритм має внутрішню спадкову програму і генетичну регуляцію, на які впливає
складний комплекс зовнішніх та внутрішніх чинників-синхронізаторів.
Типи адаптивних біоритмів
За тривалістю періоду ритмічних змін адаптивні
біоритми поділяють на:
добові,
· місячні,
· припливно-відпливні,
· сезонні
(річні),
· багаторічні.
Висновок :різні типи біологічних ритмів є
важливою пристосувальною ознакою організмів до змін у навколишньому середовищі.
ФОТОПЕРІОДИЗМ -
реакція організмів на співвідношення тривалості дня і ночі, що проявляється в
періодичній зміні процесів життєдіяльності. Тривалість світлового дня є
найстабільнішим з екологічних чинників, оскільки завжди однакова в певному
місці в даний час, тоді як інші чинники змінюються в значних межах.
3.Закріплення матеріалу: створення власного конспекту та виконання самостійної роботи.
Самостійна робота на зіставлення.
Різноманітність адаптивних ритмів
Зіставте типи адаптивних біоритмів з наведеними
проявами життєдіяльності.
Визначте належність цих проявів до певного типу
адаптивних біоритмів.
|
А Добові |
1 Розмноження палоло |
|
Б Припливно-відпливні |
2 Полювання сови вухатої |
|
В Місячні |
3 Линяння вивірки звичайної |
|
Г Річні |
4 Осіннє опадання листя дуба |
|
Д Багаторічні |
5 Розмноження перелітної сарани |
|
6 Популяційні хвилі миші польової |
|
|
7 Зимова сплячка бурого ведмедя |
|
|
8 Закривання квіток латаття на ніч |
|
|
9 Відкладання ікри атеріною |
|
|
10 Зміна забарвлення ваблячого краба |
4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ : параграф 18.
Тема: ЕКОЛОГІЯ
Тема урока: ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ ЕКОЛОГІЇ, ЇЇ ЗАВДАННЯ ТА
МЕТОДИ
Очікувані результати: Повторити завдання та методи екології, методи екології, функції екології
2. Опонувати конспект уроку :
ЕКОЛОГІЯ (грец. ойкос - оселя, логос -
наука) - це наука про взаємозв'язки живого між ним та з
навколишнім середовищем.
-Термін «екологія» вперше ввів німецький зоолог Е.
Геккель ще в 1866 р.
-Об'єкти досліджень екології - це живі організми та
надорганізмові біосистеми (популяції, види, екосистеми, біосфера) у своїх
взаємозв'язках із середовищем.
У межах загальної екології виокремлюють
чотири розділи:
- аутекологія
(екологія видів, факторіальна екологія) вивчає організм та умови його
існування, онтогенез, розмноження, інші життєві функції в певних умовах
природного або штучно створеного середовища;
- демекологія
(екологія популяцій) досліджує властивості популяцій у конкретних умовах
їх існування, динаміки, адаптації до природного середовища, внутрішньо- і
міжвидові взаємовідносини;
- синекологія
(екологія біоценозів, біогеоценологія) вивчає різноманітні угруповання
рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів, трофічні зв'язки між ними, форми
співіснування;
- екосистемологія
(екологія екосистем) - вивчає екосистеми всіх розмірів і ступенів
складності, їх розвиток, особливості, еволюцію та динаміку.
Екологія як наука виникла у процесі
розвитку біологічних наук і сформувалася в самостійну науку з притаманними їй
закономірностями й завданнями.
Чому методи екології є надзвичайно
різноманітними?
Методи екології - це шляхи й способи організації
пізнавальної діяльності про характеристики (структуру, функціонування, розвиток
тощо) екологічних об'єктів дослідження.
Методи поділяють на польові (маршрутні, стаціонарні,
описові, експериментальні) та лабораторні.
Екологія як наука виникла у процесі розвитку біологічних наук і сформувалася в самостійну науку з притаманними їй закономірностями й завданнями.
Екологія є фундаментальною наукою з розвинутими міжгалузевими зв'язками, що й забезпечує реалізацію її основних функцій.
4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ : параграф 33.
Тема урока :ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ТА ЇХНЯ КЛАСИФІКАЦІЯ
Очікувані результати:
Познайомитися з поняттями АУТЕКОЛОГІЯ. ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ. Абіотичні чинники. Біотичні чинники. Антропічні чинники.
2. Опонувати конспект уроку :
АУТОЕКОЛОГІЯ (факторіальна екологія,
екологія особин) - розділ екології, що вивчає видові
особливості реакцій організмів на чинники середовища
1.Аутекологічні дослідження - це вивчення впливу
екологічних чинників на організми впродовж їхнього життєвого циклу.
2.Об'єктами досліджень є організми окремих видів
рослин, грибів або тварин.
3.Мета таких
досліджень - це встановлення способів і закономірностей формування адаптацій
організмів у певному середовищі.
4.Результати аутекологічних досліджень застосовують у
рослинництві, тваринництві, бджільництві, рибному та лісовому господарстві (для
вибору сортів рослин і порід тварин, що їх найдоцільніше вирощувати або
розводити в конкретному районі), медицині (для визначення впливу ксенобіотиків
на здоров'я людини), еволюційній біології (для виявлення закономірностей впливу
чинників на формування адаптацій) та ін.
Отже, основними завданнями аутекологічних
досліджень є вивчення впливу екологічних чинників на організми та формування в
них адаптацій на такий вплив.
ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ -
це усі природні компоненти й явища навколишнього середовища, що впливають на
живі організми.
Екологічні чинники можуть мати фізичну (світлові
промені, магнітні поля), хімічну (сольовий склад води, вміст кисню) або
біологічну (віруси, бактерії, рослини) природу. Між ними існують тісні
взаємозв'язки; їхній вплив має комплексний характер.
Отже, екологічні чинники є компонентами
навколишнього середовища, що мають різну фізико-хімічну природу, особливості та
значення для живих організмів.
Класифікація екологічніх чинників
1.Абіотичні
(вплив чинників неживої природи),
Абіотичні
Кліматичні
(вплив світла, температури, вологості)
Атмосферні (вплив повітря)
Едафічні (вплив ґрунту)
Гідрологічні (впливи води)
Топографічні, або орографічні (вплив рельєфу)
2.Біотичні
(вплив чинників живої природи)
• Симбіотичні,
нейтральні та антагоністичні
• Вірусогенні, мікробіогенні, фітогенні, мікогенні й
зоогенні
• Внутрішньовидові й міжвидові
3.антропічні (прямий та опосередкований вплив діяльності людини)
1.Основними завданнями аутекологічних досліджень є вивчення впливу екологічних чинників на організми та формування в них адаптацій на такий вплив.
2.Різноманітність екологічних чинників пов'язана з різноманітністю умов довкілля, що впливають на існування живого та визначають біологічне різноманіття.
4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ : параграф 35.
Тема урока :ЗАКОНОМІРНОСТІ ВПЛИВУ ЕКОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ НА ОРГАНІЗМИ ТА ЇХНІ УГРУПОВАННЯ
Очікувані результати: Познайомитися з поняттями ЕКОЛОГІЧНА ВАЛЕНТНІСТЬ. Еврибіонти. Стенобіонти.
2. Опонувати конспект уроку :
Реакція організмів на вплив екологічних чинників
Прояв впливу чинників виявляється в зміні
життєдіяльності організмів. При цьому в діапазоні їх дії виокремлюють певні
зони:
1) зону нормальної життєдіяльності (оптимум) -
значення чинника, що є найсприятливішими для життєдіяльності організмів і за
яких спостерігаються ріст й розмноження.
2) зону пригнічення (зони песимуму, стресові зони) -
значення чинника, за яких організми зберігають життєдіяльність, але не ростуть
і не розмножуються;
3) зону екологічної валентності (діапазон
витривалості, межі витривалості) - діапазон мінливості чинника, в межах якого
можлива нормальна життєдіяльність. Розрізняють верхню й нижню межі
витривалості.
Стенобіонти (від грец. стенос - вузький та біос -
життя) - організми, які можуть жити лише за дуже незначної зміни чинників
середовища.
- стенофаги
- організми, які живляться небагатьма видами корму (колібрі, осоїди,
коала) (іл. 60);
- стенобати
- організми, існування яких можливе тільки на певній глибині за певного
тиску води (клопи-водомірки, глибоководні кальмари, риби-вудильники);
- стенотерми
- організми, пристосовані до відносно сталих температурних умов довкілля і
які не витримують їх коливань (форель річкова трапляється в холодних
гірських річках);
- стеногали
- організми, що витримують лише незначні зміни ступеня солоності
середовища (головоногі молюски, карась, видра річкова).
Еврибіонти (грец. еври - широкий та біос - життя) -
організми, які можуть жити за значних змін екологічних чинників.
- еврифаги
- організми, які живляться найрізноманітнішою рослинною і тваринною їжею
(пацюк сірий, тарган рудий, свиня дика, бурий ведмідь, крук);
- еврибати
- організми із широким діапазоном вертикального поширення, які витримують
значні коливання тиску води (губки, голкошкірі, кити);
- евритерми
- організми, що пристосовані до значних коливань температури середовища
(сокіл-сапсан, вовк сірий, сосна звичайна);
- евригали
- організми, здатні існувати в середовищі зі значними змінами ступеня
солоності (очерет звичайний, прохідні риби) (іл. 61).
Основні закономірності впливу екологічних
чинників
1.Закон сукупної дії екологічних чинників (закон
ефективності чинників, закон О. Мітчерліха, 1909): у природі один екологічний
чинник може впливати на інший, тому успіх виду в довкіллі залежить від
взаємодії чинників
2.Закон взаємокомпенсації екологічних чинників (закон Е. Рюбеля, 1930): відсутність або нестача деяких екологічних чинників можуть бути компенсовані іншими близькими чинниками.
ЕКОЛОГІЧНА ВАЛЕНТНІСТЬ (екологічна толерантність) - здатність організмів витримувати певну амплітуду коливань екологічних чинників.
Екологічна валентність стено- та еврибіонтів виражається вузьким або широким діапазоном витривалості й розглядається як відносна реакція видів на деякі чинники середовища або на їх комплекс.
4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ : параграф 36.
Тема урока :ЕКОСИСТЕМИ, ЇХ ВЛАСТИВОСТІ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ
Очікувані результати: Познайомитися з поняттями функціонування екосистем,ланцюги живлення, трофічні мережі.
2. Опонувати конспект уроку :
ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОСИСТЕМИ -
це сукупність екологічних процесів, що завдяки внутрішнім й зовнішнім
екологічним зв'язкам забезпечують існування та розвиток екосистеми в часі.
У функціонуванні екосистем проявляється їхня головна
еволюційно вихідна спільна функція - засвоєння, перетворення й передача
речовин, енергії та інформації.
Функціонування екосистем відбувається завдяки
структурним внутрішнім зв'язкам між компонентами та зовнішнім зв'язкам між
екосистемами. Усім екосистемам притаманні й спільні властивості, а саме:
- цілісність
- властивість, що забезпечується тісними зв'язками організмів між собою та
середовищем існування;
- стійкість
- властивість, що є результатом тривалої та глибокої коеволюції живих
організмів та їх усталених відносин з компонентами неживої природи;
- саморегуляція
- властивість відновлювати динамічну рівновагу, що проявляється в
коливаннях кількісних та якісних показників біопродуктивності, способів і
швидкості біогенного кругообігу речовин і потоків енергії навколо певних
оптимальних значень
- самоорганізація
системи - це властивість екосистеми впорядковувати внутрішню структуру і
функціонування, що забезпечується механізмами саморегуляції.
Спільними ознаками екосистем, що зазвичай
використовують для її екологічної характеристики, є:
- а)
видова різноманітність і склад живих організмів;
- б)
структура екосистеми, тобто співвідношення в екосистемі різних груп
організмів;
- в)
біологічна продуктивність, що оцінюється за розмірами первинної та
вторинної біомаси;
- г)
ланцюги живлення та розгалуженість трофічної мережі, що забезпечують потік
енергії через екосистему та швидкість кругообігу речовин;
- д)
мінералізація органічних решток.
Ланцюг живлення (харчовий ланцюг) - це послідовний ряд
живих організмів, пов'язаних харчовими зв'язками, який відображає передачу
речовини та енергії в екосистемі.
1.Продуценти -перша ланка більшості ланцюгів живлення.
Продуценти, якими є автотрофні організми.
2. Консументи -наступні ланки трофічних ланцюгів посідають
гетеротрофні консументи: рослиноїдні, м'ясоїдні та всеїдні тварини.
3.Редуценти - розкладають рештки організмів ще містять органічні речовини й
енергію, тому можуть бути використані редуцентами. Це сапротрофні бактерії,
гриби й тварини.
Ланцюги живлення: 1 - пасовищний; 2 -
детритний
Пасовищні (або
ланцюги виїдання) - це ланцюги, які починаються із зелених рослин і
завершуються редуцентами (наприклад, трава - зелений коник - ящірка - яструб).
Детритні (або ланцюги розщеплення) - це ланцюги, які починаються з мертвої органічної речовини (решток) і продовжуються безпосередньо редуцентами (наприклад, опале листя - дощовий черв'як - кріт - лисиця).
Екосистеми, незважаючи на свою різноманітність, мають подібні структуру, функції, властивості й ознаки, що визначаються їх походженням та еволюційним призначенням.
Функціонування екосистем
забезпечується трофічними зв'язками, що поєднують продуцентів, консументів й
редуцентів у ланцюги й мережі живлення.
Подібність екосистем проявляється й
підтверджується спільними закономірностями функціонування.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ : параграф 40.
Тема урока :Задачі з екології
147. Поясніть, чому ланцюг живлення має не
більше 4-5 ланок.
Відповідь. У ланцюгу живлення при перенесенні
речовини й енергії від ланки до ланки більша її частина (до 80-90%)
втрачається, тому кількість ланок (видів) не перевищує 4-5. Що довший ланцюг
живлення, то менша продуктивність його останньої ланки відносно продуктивності
початкової ланки.
149. Користуючись правилом екологічної піраміди визначте, яка маса водоростей і бактерій потрібна, щоб у морі виріс і міг існувати один дельфін масою 400 кг.
152. Скільки людей протягом року зможуть
прогодуватись з 1 га морської акваторії, багатої планктоном, якщо людині на рік
необхідно отримати з їжею 4,19 • 106 кДж енергії?
Біопродуктивність 1 м2 акваторії становить 600 г/м2/рік,
а 1 г сухої речовини акумулює в середньому 20 кДж енергії.
Розв’язання
Визначаємо енергетичну продуктивність 1 га планктону
протягом року: (600 г/м2 • 20 кДж/г) • 10 000 м2 =
120 000 000 кДж.
Визначаємо, скільки людей зможуть прогодуватись протягом
року з 1 га моря, багатого планктоном:
120 000 000 кДж : 4 190 000 кДж = 29 (чоловік).
Відповідь. Зможуть прогодуватись протягом року 29 чоловік.
Тема: Біосфера як глобальна екосистема
Очікувані результати: Опонувати поняття біогеохімічний цикл, його частини, причини змін циклів;
2. Опонувати конспект уроку :
БІОГЕОХІМІЧНИЙ ЦИКЛ (біогеоцикли) - це перетворення і переміщення
хімічного елемента, що відбуваються за сумісної дії біотичних та абіотичних
компонентів біосфери.
-Поняття «біогеохімічних циклів» увів у науку В. І. Вернадський у 1910 р.
-Рушійними силами цих циклів є потік енергії Сонця і частково енергія
геологічних процесів, що відбуваються на планеті.
У біогеоциклах
розрізняють дві частини:
1) резервний фонд - з більшою кількістю й масою речовини або елемента та
повільнішим обміном;
2) обмінний фонд - з меншою часткою елемента (речовини), що швидко
переміщуються по етапах циклу.
Виокремлюють два
основні типи біогеоциклів:
1) цикли елементів з резервним фондом в атмосфері або гідросфері (цикли
Карбону, Нітрогену, Оксигену);
2) цикли елементів з резервним
фондом у літосфері (осадові цикли Фосфору, Сульфуру, Кальцію, Калію, Феруму).
-Біогеохімічні цикли відбуваються в атмосфері, гідросфері й літосфері за
участі живої речовини (складність).
-У біогеоциклах живі організми здійснюють газову, окисно-відновну,
концентраційну та біохімічну функції.
-Серед найважливіших циклів виокремлюють біогеохімічні цикли Карбону,
Нітрогену, Гідрогену, Оксигену, Фосфору, Кальцію, Калію, Феруму та ін.
Основними причинами
багатьох змін біогеоциклів є:
- вплив
на резервний фонд речовин, що містять той чи інший біогенний елемент,
пов'язаний з видобуванням і переробкою корисних копалин, спалюванням
вугілля, нафти, торфу, природного газу, використанням добрив тощо;
- вплив
на видове й екосистемне біорізноманіття, компоненти якого беруть участь у
перетвореннях (наприклад, вирубування лісів веде до зміни ступеня фіксації
Карбону);
Висновок: найзагальнішими особливостями біогеохімічних циклів є циклічність, складність, збалансованість, замкненість.
Очікувані
результати: познайомитися з захворюваннями, що передаються статевим шляхом їх
особливостями та заходами профілактики.
Основні поняття й ключові терміни: Захворювання, що
передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Інтимна гігієна. Безпечна статева
поведінка.
1.Сприймання та засвоювання нового
матеріалу. Проглянути відео матеріал.
2. Опанувати конспект уроку.
Особливості ЗПСШ
1. Збудниками є віруси, бактерії, гриби, твариноподібні
2. Малосимптомний перебіг
3. Уражають переважно органи статевої й сечовидільної систем
4. Тривалий хронічний перебіг без лікування
5. Відсутність імунітету в хазяїв
6. Здатність передаватися від людини до людини
Висновок: захворювання, що передаються
статевим шляхом (ЗПСШ), - це захворювання, збудники яких передаються від людини
до людини під час статевих контактів, вражають, як правило, органи статевої й
сечовидільної систем і за відсутності лікування мають тривалий перебіг.
Отже, ЗПСШ є досить різноманітною й
неоднорідною групою хвороб, об'єднаних за ознакою передачі від людини до людини
під час статевих контактів.
Які заходи профілактики ЗПСШ є найефективнішими?
- правильне
і систематичне використання чоловічих і жіночих презервативів;
- правильне
застосування місцевих бактерицидних засобів, антисептиків, що значно
знижують, але повністю не усувають ризику зараження;
- періодичне
обстеження за допомогою клінічного та лабораторного діагностування;
- у разі
діагностування інфекції (або підозри на її наявність) - спеціалізоване
лікування;
- статеву
стриманість;
- обов'язкове
повідомлення статевих партнерів;
- вакцинацію
проти онкогенних вірусів гепатиту B і папіломавірусів людини.
Отже, найефективнішими заходами
профілактики ЗПСШ є обов'язкове дотримування правил особистої гігієни в
інтимному житті, відсутність шкідливих звичок та безпечна статева поведінка.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Практична робота 2
Розробка рекомендацій щодо профілактики захворювань
Мета: розвиток уміння застосовувати знання та розробляти обґрунтовані
рекомендації щодо профілактики захворювань людини.
Хід роботи
1. Застосуйте знання про групи захворювань людини і заповніть таблицю.
Зробіть висновок про причини захворювань людини.
|
Ознака |
Неінфекційні |
Інфекційні |
Інвазійні |
ЗПСШ |
|
Причини |
||||
|
Чинники ризику |
||||
|
Особливості |
||||
|
Приклади |
Тема урока: ПРИНЦИПИ І СКЛАДОВІ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
Очікувані результати:Повторити складові здорового
способу життя, сформувати принципи здорового способу життя, визначити принципи
поєднання фізичного, духовного та психічного здоров’я.
Ключові терміни
та поняття здоров’я, здоровий спосіб життя, загартовування
1.Сприймання та засвоювання нового матеріалу. Проглянути відео матеріал. 2.Опонувати конспект
уроку:
· принципи та складові
здорового способу життя;
· безпеку та статеву
культуру;
- негативний
вплив куріння, вживання алкоголю та наркотиків на здоров'я людини;
- вплив
навколишнього середовища та стресових факторів на організм;
- профілактику
різноманітних захворювань людини.
Складові здорового способу життя:
- оптимальний
руховий режим ;
- посилення
імунітету і загартовування ;
- збалансоване
харчування;
- оптимальний
психологічний настрій, позитивні емоції, уміння керувати своїм емоційним
станом, оптимістичне ставлення до життя;
- статева
культура;
- раціональний
режим життя;
- відсутність
шкідливих звичок (куріння, вживання алкогольних напоїв, наркотичних
речовин);
- дотримання
правил особистої гігієни.
Поміркуйте
Чому не можна досягти фізичного здоров’я, не досягши здоров’я
психологічного, духовного та соціального?
Немає коментарів:
Дописати коментар